Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

• Популярний міф стверджував, що промисловий Донбас «годує» решту України.

• З радянських часів тут збереглися підживлювані російською та місцевою пропагандою антиамериканські настрої та фобія перед «агресивним блоком НАТО».

• Прагнення оборонити від гіпотетичних загроз російську мову та культуру, а водночас радянські цінності та символи (скажімо, пам’ятники Леніну), налаштувало місцеве населення проти «націоналістичного» Києва та Євромайдану.

• Почуття неприязні до Києва трансформувалося тут в «антифашистську» й «антинаціоналістичну» риторику.

• Поза окупованим Кримом Донбас мав найвищий в Україні відсоток населення, що вважало перемогу Радянського Союзу над нацистською Німеччиною найважливішою подією в історії (96%), що поєднувалося із глибоко вкоріненою ворожістю до українського націоналізму й до спроб вшанування його лідерів та організацій.

• До історичних подій, що викликають позитивне ставлення, більшість (55%) мешканців краю відносили заснування Російської імперії.

• Донбас має меншу кількість релігійних громад і парафіян, ніж західні та центральні області України. Історична іронія полягає в тому, що найбільша частка парафій Московського патріархату в Україні була розташована в україномовних (і знаних як «помаранчеві» після виборів 2004 року) регіонах. До 2014 року релігійний вакуум, успадкований від десятиліть радянського державного атеїзму, на Донбасі заповнювали головно протестантські церкви.