Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Европейская старинная литература » Українська література 17 століття
Українська література 17 століття - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Українська література 17 століття

Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:

В українській літературі 17 століття було часом формування та розквіту літературного стилю бароко. Його предтечею вважається ще Іван Вишенський, але розквітло бароко у творчості Мелетія Смотрицького, Кирила Транквіліона-Старовецького та з появою київської школи. На формування українського бароко найбільше вплинуло відновлення православної ієрархії у 1620 році, заснування київської школи 1615 року та її реформи, проведені митрополитом Петром (Могилою) (1644) і гетьманом Іваном Мазепою (1694). І нові православні ієрархи, і професори Академії були головними представниками бароко, яке іноді звуть «козацьким», що не зовсім вірно, оскільки козаки мають до нього досить віддалене відношення, як в літературі, так і в інших видах мистецтва. Головними митцями були духовні особи, ченці та ієрархи. Звідси і головна відмінність українського бароко від західноєвропейського — його переважно духовний характер.
1 ... 189 190 191 192 193 194 195 196 197 ... 283
Перейти на страницу:

И понеже тьія вся добродітели в Печерском святом монастирі на скрижалех сердца своего написа и навиче от житій преподобних отец, велію ревность имі и прочіим правовірним на пользу житія святих отец тіх писаніем преподати. Найпаче же аще би что ненаписано било или сь книгами вь небитіе пришло нестроенія ради и браній, случаю-щихся тогда в Россіи многажди. Тім же и сь великим тщаніем испитоваше, аще кто самовидец бил или слишатель извістен коему печерскому чудеси, и сія вся, аки пчела премудрая, вьедино сьбираше. И тако паки (возвращающеся на преждереченная, возглаголем) просвіти нас світом солнечним, лунним и звіздечним. Ибо написа нам чудеса преподобнаго Антонія, аки світозарнаго солнца, и чудотвор-ное окованіе раки преподобнаго Феодосія, аки луни полньїя, кь сим же сказаніе о святой небеси подобной церкви Печер-ской, ея же поистинні престол, яко солнце и яко луна совер-шенна... Та же многа житія святих черноризцев печерских древнійших, світящихся, аки звізд, блаженному Поликарпу кь написанію извісти... Посліди же сам прочіих преподобних звіздоносния добродітели и чудеса сь богодухновенним наказаніем кь томужде Поликарпу написа.

Извістно же єсть от писанія его, яко презільную любов и віру имі кь пресвятій богородици и кь преподобним отцем

Антонію и Феодосію Печерским, яко мнітися ему неразлучні вь пещері жити: тілом бо точію в єпархій живяше, душею же и умом всегда сь преподобньїми обиташе. И поистинні, яко же Сімон Петр, паче всіх ревнійшій любитель бьість самаго господа, сице и сей, тезоименитьій тому пастьір свя-тьій, кь пречистій богородиці и обители ея Печерской паче всіх ревнійшій любитель показася.

И бі видіти во дни его знаменіе веліе на небеси печер-ском, яко имі жена, невіста неневістная, пресвятая богоро-дица, под ногама своима не точію світ лунньїй, но и звіздеч-ньій, и солнечньїй. Ибо сей добрьій пастьір, світяся добрьгми дільї, яко же ріхом, и, аки звізда, и, аки солнце, не точію, аки луна, таковое смиреніе являше, яко писати ему в посланій своєм, єпископу сущу: «Аще бьі ми,— рече,— мощно смітьем помятену бьіти в Печерском святом монастьірі и попираему ногама»,— яко же посланіе его пространніе свідительствует.

Потрудися убо сей добрьій пастьір много, пасьій овца своя не смертньш коим брашном, но животньїм, ибо предложеніем житій святьіх печерских и вь своєм животі, и вь книгах своих. И пребьів дванадесят літ на пастьірском престолі, отиде кь пастьірем, на дванадесяти престолех сідящим,. и кь самому пастьірей начальнику Іисусу на пріятіе неувядаемаго вінца славьі достойньїя и, аки звізді, и, аки луні, и, аки солнцу. Тіло же его честное, по желанію, извіщенном в посланій кь блаженному Поликарпу и по вірі его и любві кь преподобним, положенно єсть вь пещері, идіже и до ньіні вь неувяда-емом нетлініи пребьівает вь честь, славу и хвалу богу, вь тройци єдиному, отцу и сьіну и святому духу, ньіні и присно и вь віки віком.

Аминь.

ПОВІСТІ ТА ОПОВІДАННЯ НА МАНДРІВНІ СЮЖЕТИ

повість ПРО ТРОЮ

Бяше в перваа времена цар нікий именем Прийдеш1. И в нікій день, бьівшу ему на лові в нікоем морском отоці, у него же от единьїа страньї течаше великое море, а от другіа страньї — Скомандра-ріка 2, и от третіа страньї — Пелешино море3, а от четвертна страньї стоаше луг Дудома4, а от пятіа страньї — юдоль, ндіже растяху древіе и цвіти многораз-личніи, видів же цар доброту міста и начат здати град во имя своє. И послі своего живота повелі сину своєму здати гакожде.

И прочІи заповідаха кождо своєму сьіну. И с прежньїм царем, иже начат здати, всіх шесть до Троила-царя 5, иже больши всіх діло сотвори, и нарече во своє имя Троа-град.

Троил-цар роди Пріама-царя , [а у нєго царица] именем Екама 7. И в нощи виді сон и сказа мужу своєму Пріаму-царю:

— Родих,— рече,— главню и взьійде на небо и паки возвратися и паде в М"оре. И изьійдоша из моря искрьі, яко пламень, и падоша на Трой, и погори весь град,.

Цар же сказа сіа боляром и волхвом, и мудрецом и всім людєм.

И ріша ему:

— Господи царю, родитея от жени твоея сьін, его же ради изгорит и разоритея* Трой-град. И не останет камень на камени.

Цар же рече жені своей, егда родит сьіна, да повелйт убити его.

Она же рече:

— Зіло рада есмь сие сотворити.

Егда же роди царица Екама сина и виді отроча красно зіло, изжалися, яко мати, и не вьзможе убити его. Но повит его в рнзьі многоціннн и повелі его поврещи далече от града и с ним много злата и еребра.

1 ... 189 190 191 192 193 194 195 196 197 ... 283
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)