Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
— О ратем раздрушителю, исполи [не] кріпкорукий! Кто погубити тя возможе, льва яростнаго?
Он же, едва прогласив, рече:
— Убиста мя лестію Фарнж-Александр и Дифон.
И сіа рек, изшед.
Видів же сіа Пріам-цар, озлобися зіло. И совлече со Ахиллея оружіе все и посла его ко обіма царем [а] и сказа им, како віру его со Ахиллеом преступиша:
— И аще велите, тіло его принесу к вам.
И плакашася зіло, видів же оружіе Ахйллеово, и пове-ліста Пріаму-царю сожещи тіло его и всипати в златьій корчаг.
— Да сотворим,— рече,— гроб его на далечной земли.
И сьжже же Пріам тіло его и вснпа в златнй корчаг
[и посла царем].
И видівше царіе и полци гречестіи, дивишася, глаголюще:
— А сило и слава Ахиллеова, како тя не совзимаху вси гради и отоци? И зді єдин корчаг злат .ніст тебе полон.
Видівши же Екама-царица, яко хощет скончатися Трой, посла сина своего меншаго Полидвора 50 и с ним злата много к Полинеідеру-цару 51 на он пол моря, иже царствоваше всей ІІогажи[ей] дабьі остало сімя Трою.
По том же паки бьіша мужев біеніа и закланіа и паки кровми земля облиася Тройская и паки окровавлени бьіша Скомандровьі струя, дондеже [волхвьі им] волшебньїм иророчеством изрекоша, яко ність мощно ратію взяти Троа, но токмо лестію єдиною.
И абіе зділаша коня древяна, велика зіло, и затвориша в нем мужа храбрьі. И сами отити творяхусь ко отечеству своєму. Коня же оставиша у пристанища, и сами скрьшіася вь острові.
Видівіпе же трояне пристанища пуста, коня же єдиного стоаща и, нєдоумівающе, дивляхуся. И сперва убо мняха все прелесть. Коня же погубити мьішляху во огнь или вь море воврещи.
Но зане же прийде время, еже взяту бьіти Трою, во град віщавше внести коня, яко образ и користь от сопротивньїх. И тако внесЬша его во град, и питіем и играм себе вдаша и уснуша глубоким сном.
Мужіе же крьпощеся изшедше молчком и зажгоша храмьі и пламень воздвигоша велик. И сие видівше еллиньї, вьскорі пльївуще, прийдоша к Трою. И вратом отверстом бьівшем от прежде вшедших, яко вода, влиашась множество вой кгреческих. Твердоньїрному же сице пріату бьівшу Трою. И инде же пишет: «Стклом и мідію и воском сотвориша фарижа сіра, тім же образом, яки конь, и в нем затвориша 300 витязь вооруженньїх. И егда привезоша и ко граду и не прошедшу ему во врата в град, разориша врата. Тогда воиньї, разбившьі [мечньїми] главами скло и изскочивше, многи изсікоша. Достиже все множество вой во кораблех и по суху, изсікоша тройскьія велможа, а иніх во море пометаша».
Изведоша же Александра и Елеиу-царицу к Менелаю.
И рече ему Елена:
— О господи царю, тьі бьість велке крив *, что ради остави мя со Александром-Фарьіжем, да мене прелестил своим невірством.
И отвіща цар:
— О госпоже Елеио, аз сотворю, яко отселе ин никто же тебе прелестит.
И повелі ея с Александром усікиути.
И с ними Тиндарію или Поликсену, дщер Пріама-царя, повелі усікнути на гробі Ахиллеові, яко ея ради погибе. И Екаму-царицу, матер ея, даша на поділ, с нею же и прочаа госпожа и болярьі [ни].
И ведоми же плакаху зіло.
Царица же Екама, [у]гЬшаше их, глаголя:
— Аз имам слези ваша утолити.
Бяху же и прочаа женьї восхищаеми от чертог новобрач-ньіх, и младенцьі удараеми бьіху о стіну. И земля наводняема кровми падающих. И просто рещи: плач вся содрожаше, и все люто [е] и горькое обдержаше град. И огневи предают и попа-ляют от основаніа, еже во граді прекрасного и преизряднаго Троа.
И увідав же сіє цар Полинещер, повелі заклати Поли-двора-царя, Пріамова сина, и воврещи в море.
И ту присташа корабля гречестіи.
И взят Екама-царица древо, еже почерпсти воду, и обріте сьіна своего мертва и возопи гласом великим, плачащися.
Тогда сльїшав Полинещер-цар, изьійде на утішеніе Екамі-царици. И всташа с нею тройскаа госпожа и збодоша царя Полинещера можи. И сіа увідіша гражане, побьіша их каменіем.
Возврати же ся [Менелае] -цар со всіми греки с побідою и с великою честію, стоя пред Троем 10 літ и еедм місяць.
И тако скончася Тройское царство.
Написа же повість о тройском пленении * творець Имир 53.
Ахиллей же бі сьін царя Екатьі, [а] инде же пишет Филераша 54.
ГІСТОРІЯ
О ЦЕСАРУ РИМСЬКОМ ОТОНІ
Под час корольовання Дагоберда французького панував в Римі можний а пезвитяжонний цесар Отон Перший.