Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні
- Автор: Смолич Юрий Корнеевич
- Год: 1987
- Язык: украинский
- Год: "Наукова думка"
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні». Краткое содержание книги:
Біля самісінького входу до зали Сербин враз наштовхнувся на Броньку Кульчицького. Він сидів на лаві з якимись речами поруч. Як радісно побачити свого! Значить, і Бронька Кульчицький втік? Ах, ні! Він же захворів і не був ні на матчі, ні в класі, ні там..
— Здоров! — підійшов Сербин. — Ну, що нового чувати?
Кульчицький був похмурий і злий. Крім того, він був незадоволений з появи Ссрбипа.
— Нового?.. Есть такие слухи, что Николай Второй заделался царем на станции Попелюхи…
— Та ні, я серйозно…
— Серйозно ж.
— А куди ж це ти тепер вибрався? Це бідони твої?
— Мої. Грошей, ти знаєш, скільки потрібно? Вагон грошей! Взяв я, значить, у батька меду два бідони. Завезу до Києва, продам. Там продовольча криза, і за кожний бідон мішок керенок дадуть. Буду спекулянчити.
— А що ж ти сказав батькові?.. Для чого тобі мед?
— Нічого не сказав… Пішов до льоху і взяв.
Помовчали.
— У тебе ж стільки грошей було…
— Було. А тепер ноль цєлих. Хто ж тепер в карти гуля? Революцію, фраери, захищають. А нащо вона їм? Карасі…
Зала гула тихо, але незадоволено. Тепер це вже стало ясно всім: у Раду пролізли чужі. Всякі там трудовики, федералісти, поступовці[296], меншовики. Продали Раду кровопивцям і Керенському. Розігнати її! Щось робітників і солдатів у ній мало. Все більше канцеляристи. Отут нехай засідання роблять. Просто у залі. Серед нас! Серед солдатів і робітників!
В кутку біля дверей до дамської убиральні був зроблений невеличкий поміст, запнутий короткою завісою, наспіх змайстрованою з штофних портьєр із царських покоїв. То член виконкому, уповноважений в справах освіти, культури і пропаганди Аркадій Петрович наближав мистецтво до мас і низів. Щовечора для солдатів і взагалі для всього вільного народу тут відбувалися короткі «летучі» концерти. Але сьогодні актори Аркадія Петровича раптом самі обернулися на солдатів. Вони взяли гвинтівки і стали на сторожі. Аркадій Петрович теж стояв на сторожі своїх обов'язків. Піль був посадовлений до акомпанементу, Аля і Валя Вахлакови вистроїлися в ряд з Аркадієм Петровичем на авансцені.
Аркадій Петрович простягав руки вперед до зали, очі його спинялися, брови трагічно збігали вгору під саму лисину:
стогнав Аркадій Петрович.
схлипували Аля і Валя.
Усі втрьох вони щодуху скрикували. Лисина Аркадія Петровича бралася від того рясним потом.
Валя мерзлякувато кулилася і з мукою давала на це свою згоду.
Що могла Аля проти цього вдіяти? Вона тільки щулилася й добиралася басовитих нот.
дискантом вібрував Аркадій Петрович. Він благав. Він готовий був стати навколішки, прослатися під ноги. Аби повірили:
Він робив описовий жест на захід, в бік фронту:
Піль натискав педалі і брав патетичний мажорний акорд…
Від цього було так соромно, що Сербин поспішив вийти геть.
В тунелях, у багажній залі, в залі третього класу — скрізь відбувалися невеличкі й короткі мітинги. То промовляв солдат, то робітник, але найбільше промовців було з телеграфістів, панків з червоними хрестами на рукавах чи в кашкетах з кокардами міністерства народної освіти. Вони закликали до спокою й революційного порядку. В кутку біля білетних кас третього класу в натовпі солдатів з білими бинтами по околичках кашкетів та жовто-блакитними петличками на ковнірах — то були частини Центральної ради — Сербин раптом побачив сіру гімназичну шинель. З її кишень густо стирчали газети, брошури й книжки. Макар!
Макар промовляв.
— Товариші! — промовляв він. — Буржуазія навмисне роздмухує національний шовінізм. Вона хоче розколоти лави трудящих. Тільки пролетарський інтернаціоналізм може вивести людство з тупика світових суперечностей, міждержавних незлагод і імперіалістичних воєн! Українські соціал-демократи і українські соціал-революціонери такі ж неправі, як і російські есдеки, російські есери чи єврейські бундівці. Тільки більшовики, вимагаючи передати всю владу робітничим Радам…
296
Поступовці — члени буржуазно-націоналістичної організації «Товариство українських поступовців», створеної в 1908 р.
297
Друг мой! Брат мой! Усталый, страждающий брат! — Кто бы ты ни был…— рядки з однойменного вірша російського поета Семена Яковича Надсона (1862–1887).