Пелле Безхвостий у школі
- Автор: Кнутссон Йоста
- Серия: Pelle Svanslös #7
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Юніверс
- ISBN: 978-966-8118-74-6
- Переводчик: Галина Кирпа
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Пелле Безхвостий у школі». Краткое содержание книги:
Цього разу Пелле випаде побувати у справжній школі на справжньому уроці і вчинити там справдешній переполох, а також трохи повчитися в котячій школі. І не тільки повчитися, а й спробувати себе в ролі вчителя. А ще встигнути побувати в Копенгагені і зробити багато добрих справ.
Звісно ж, і в цій книжці не обійдеться без підступів котів-лиходіїв на чолі з тим-таки рудим Монсом, якому весь час хочеться влаштовувати пастки для довірливого Пелле. Та Пелле завжди щастить дотепно, з гумором вийти зі скрутної ситуації, та ще й пошити в дурні своїх кривдників.
— Тоді побачите, — відповів Монс. — А зараз гайда на рудню!
Двадцять перший розділ
Свято гномів на рудні
Наступного дня, в суботу, Пелле Безхвостий з Бірґіттою, Улле та їхніми татом і мамою прибув до Берґслаґена. Увечері ялинка спалахнула вогнями, та найцікавіше було те, що тато вибрав таку високу ялинку, що мусив її вкорочувати.
— Спиляю верхівку, — мовив тато й спиляв. І тільки-но збирався кинути верхівку на купу сміття, як Бірґітта попросила:
— Не викидай, вона схожа на ялинку. Нехай буде для Пелле!
Таким чином Пелле дісталася власна ялиночка у власному кутку. Бірґітта повісила на неї замість різдвяних карамельок три салаки. Пелле походжав біля ялинки й ласо облизувався. Салака завжди дуже смачна, однак він її не з’їв — о, нехай повисить, хоча б до вечора.
Ум’явши свій різдвяний обід — шматочок сушеної тріски й миску рисової каші, Пелле вийшов трохи прогулятися. Зненацька навпроти нього постав живий-живісінький гном, що ховався за великим каменем. На гномові була червона шапка й біла борода, гейби так, як і годиться.
— Гулігу, — привітався гном. — Будь здоровий з Різдвом і з Новим роком!
— Дякую за вітання, — відповів Пелле. — Щасливо відсвяткувати!
— Увечері всі тутешні гноми влаштовують на рудні грандіозне свято гномів, — правив далі гном. — Ось вони й послали мене запросити тебе на свято.
— А там страшно? — спитав Пелле.
— Страшно? — хмикнув гном. — Хіба ти не знаєш, що гноми не страшні. Серед гномів немає лиходіїв. Усі вони добрі.
— Та я побоююся ваших борід, — зізнався Пелле.
— У всіх гномів бороди гарні, — сказав гном.
— Мені здається, що твоя борода якась крива, — мовив Пелле.
— Бо ти схилив голову, — сказав гном. — То ти підеш зі мною на свято? Там передбачається безліч приємних несподіванок.
— О, як цікаво, — мовив Пелле. — Якщо ти обіцяєш, що це не страшно, то піду.
— Звісно, обіцяю, — відповів гном. — Ну ж бо, гайда!
— Я зроду не бачив у гномів таких зелених блискучих очей, як у тебе, — зізнався Пелле.
— Хіба ти раніше бачив, які в них очі? — спитав гном.
— Ні, мабуть, не бачив, — відповів Пелле.
— Отож-то, — мовив гном.
Вони дісталися до старої рудні в лісі. У темряві зблиснуло кілька зелених очей — напевно, очі гномів, бо коли Пелле підійшов ближче, то помітив на всіх червоні шапки й білі бороди.
— Ну ось, тут ми, гноми, й живемо, — сказав гном-провідник. — Правда ж, у нас затишна рудня?
— Та-ак, — згодився Пелле, а сам подумав: «Дивно, він чимось схожий на Монса, хоча чого б це Монс був тут, якщо він удома, та й у Монса немає бороди».
Двоє гномів голосно хихикнули, й гном-верховода, вліпивши кожному по ляпасові, сказав:
— Ми тут зібралися на свято. За давнім звичаєм наше свято починається хороводом. Та оскільки ти не гном, тобі треба зайти в середину кола.
— А можна мені стати в коло в червоному банті? — засміявся Пелле.
— Можна, — відповів гном.
Проте гноми стали колом і повели танок навколо Пелле, а гном-верховода ще й заспівав. І був то, далебі, не гарний гномський спів, а, можеш собі уявити! — хтозна-колишня зловтішна пісенька:
А далі йшла ще й цілком нова строфа:
Пелле вже замалим не заплакав, коли помітив те, чого не бачив досі: всі гноми мали хвости!
Нараз Пелле осмілів і гукнув:
— Егей! Може, це й смішно, що кіт не має хвоста, та, мабуть, куди смішніше, якщо його має гном. Хвости є у тролів, та їх ніколи не буває у гномів.
— А він каже чисту правду, — мовив Рікард із Рікомберга, стягнувши з себе бороду. — Ми про це не подумали!
— Тепер твоя борода ще кривіша, Монсе, — сказав Пелле, бо ж помітив, що перший гном був ніхто інший, як Монс!
Монс просто аж нетямився від люті.
— Як це ви тут опинилися? — спитав Пелле.
— Шкільна екскурсія, — відповів Біл.
— Екскурсійна школа, — додав Бул.