Пелле Безхвостий у школі
- Автор: Кнутссон Йоста
- Серия: Pelle Svanslös #7
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Юніверс
- ISBN: 978-966-8118-74-6
- Переводчик: Галина Кирпа
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Пелле Безхвостий у школі». Краткое содержание книги:
Цього разу Пелле випаде побувати у справжній школі на справжньому уроці і вчинити там справдешній переполох, а також трохи повчитися в котячій школі. І не тільки повчитися, а й спробувати себе в ролі вчителя. А ще встигнути побувати в Копенгагені і зробити багато добрих справ.
Звісно ж, і в цій книжці не обійдеться без підступів котів-лиходіїв на чолі з тим-таки рудим Монсом, якому весь час хочеться влаштовувати пастки для довірливого Пелле. Та Пелле завжди щастить дотепно, з гумором вийти зі скрутної ситуації, та ще й пошити в дурні своїх кривдників.
— Моя гарненька ложка! — вигукнула матуся Малін. — Днями в мене просто на очах її поцупила ота гидезна сорока! Красненько дякую тобі, котусику!
— Ня-яв, — мовив Пелле й потерся їй об ноги.
Молоко було ще добріше, ніж учора.
— Сьогодні ви, пані Петерсон, перевершили саму себе, — сказав Пелле корівчині. — А все-таки, що дає вашому молоку такий смак?
— Конюшина, — відповіла пані Петерсон.
Вісімнадцятий розділ
Великий Осінній салон
Пелле кілька днів пожив у Шарлотти та її п’ятьох дітей, і йому там велося дуже гарно, особливо, як пані Сміхогай забралася геть. їй стало прикро, що її одурили, тож вона, мабуть, перебралась до іншого лісу. «Ну й добре», — подумали обоє: і Пелле, й Шарлотта.
Однак помалу Пелле треба було подумувати про повернення додому. Йому пощастило вивідати, що за півмилі від хатини матусі Малін міститься залізниця, й одного чудового дня потяг помчав його в рідні краї. Шарлотта трішки сплакнула, і навіть пані Петерсон зажурилася від’їздом Пелле.
— Щасливої дороги, — побажала вона, вперше в своєму житті сказавши за раз два слова, і Пелле зробилося страх як приємно.
А вдома в місті стояла осінь. На паркані було причеплено плакат з написом:
— Палле Палітра — наш першорядний митець, — сказала Ґуллан з Аркадії. — Я чула про нього в Стокгольмі. Він бездоганний майстер композиції.
— І я це чув, — озвався Монс. — Неодмінно відвідаємо ту виставку.
— Зроду не швендяв по виставках, та, либонь, краще туди сходити, щоб не здатися невігласом, — промимрив Мурре зі Скуґстібле.
У підвалі, де містилась виставка в дворі Ямного провулку, юрмились коти з цілого міста.
— О, яке чудове мистецтво! — вигукували коти. — Видно, й справді Палле Палітра наш першорядний художник!
— Він майстер композиції, — глибоко наморщивши чоло, мовив Монс.
— Може, йдеться про музику? — залебеділа Фріда.
— Ти в цьому нічого не тямиш, — відрубав Монс. — А глянь на картину «Щур снідає». Яка чіткість! Які лінії! О, він справді майстер композиції.
— І вдале розуміння середовища, — докинув Рікард із Рікомберга.
Та ось на виставку завітав Пелле Безхвостий. Картини йому страшенно не сподобалися.
— Хіба видно, що на них зображено? — спитав Пелле.
— Що зображено! — глумливо вигукнув Монс. — Ти нічогісінько не тямиш у мистецтві! Ти не розумієш, який він майстер композиції!
— Отож-то й воно, що композиції, — докинув Біл.
— Він шведський митець, — додав Бул.
— А гляньте, скажімо, на ось цю картину, — мовив Пелле. — Написано, що вона зветься «Ваза на квіти й канарка». Я не бачу ні вази на квіти, ні канарки. А ти, Монсе?
— Я бачу, — відповів Монс. — І всі освічені коти теж побачили. Бо ми маємо смак до мистецтва. А ти ні. Ти й хвоста не маєш.
Тут почулось, як приснув сміхом Мурре, й кілька котів, що стояли поблизу, й собі засміялися. Монс був страшенно задоволений.
— Чого-чого він майстер? Як то називається? — замурчала Стара Майя з Соборної Вежі, що також прийшла подивитися картини.
— Композиції, — прошепотіла їй Ґуллан з Аркадії.
— Позиції, — мовила Стара Майя.
Та ось товариством пробіг шум — у дверях показався сам художник, знаменитий Палле Палітра. То був кіт білої масті — з білою шерстю і чорними, як вугілля, очима.
— Він дуже гарний, — сказала Ґуллан з Аркадії.
І раптом Палле Палітра ні з того, ні з сього сердито засичав і ну кричати:
— Що це таке? Усі мої картини висять догори дриґом! О, мене образили до глибини моєї мистецької душі! Який скандал! Який жахливий скандал! Хто це таке втелентував? Треба знайти винуватця!
В осінньому салоні запав гнітючий настрій. Почулося тільки, як захихотів малий Фрідольф.
— Фрідольфе, невже то ти? — скрикнула Фріда.
Авжеж, то втелентував Фрідольф! Він прибіг на виставку з самого раночку, ще до приходу інших.
— І тоді я вирішив пожартувати й повісив картини догори дриґом, — сказав Фрідольф. — Але я більш ніколи так не робитиму.
— Малий, а такий негідник! — скрикнув Палле Палітра. — Всипте йому березової каші!