Пелле Безхвостий у школі
- Автор: Кнутссон Йоста
- Серия: Pelle Svanslös #7
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Юніверс
- ISBN: 978-966-8118-74-6
- Переводчик: Галина Кирпа
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Пелле Безхвостий у школі». Краткое содержание книги:
Цього разу Пелле випаде побувати у справжній школі на справжньому уроці і вчинити там справдешній переполох, а також трохи повчитися в котячій школі. І не тільки повчитися, а й спробувати себе в ролі вчителя. А ще встигнути побувати в Копенгагені і зробити багато добрих справ.
Звісно ж, і в цій книжці не обійдеться без підступів котів-лиходіїв на чолі з тим-таки рудим Монсом, якому весь час хочеться влаштовувати пастки для довірливого Пелле. Та Пелле завжди щастить дотепно, з гумором вийти зі скрутної ситуації, та ще й пошити в дурні своїх кривдників.
— Е ні, не можна, — заперечила Фріда. — Він занадто вразливий!
— Запрошую тебе, Фрідольфе, на жирні вершки до кондитерської пані Ротстрем, — прошепотів Пелле малому на вухо.
І Пелле пригостив Фрідольфа вершками.
Дев’ятнадцятий розділ
Шкільна екскурсія до Берґслаґена
За тиждень до Різдва Пелле зустрів на розі вулиці Залізничного Мосту та Горішньої Замкової Монса, Біла й Була. Надворі стояла хмарна сира погода, повітря пахло дощем і просто не вірилось, що на носі Різдво.
— Цього року якась неріздвяна погода, — мовив Пелле.
— Чого там неріздвяна, — заперечив Монс. — Тобі ніколи з погодою не вгодиш.
— У кожнім разі я зі своєю родиною їду на Різдво до Берґслаґена, — сказав Пелле. — Я чув, що там лежить сніг.
Монс наморщився:
— Не розумію, навіщо тобі сніг? Не ходиш на лижвах і не їздиш на ковзанах. Та й нічого ти не вмієш! Хіба що тинятися по закутках і дуги губу. Ти ж на таке великий мастак!
— Ми ходимо на лижвах, — докинув Біл.
— І на ковзанах, — додав Бул.
— До речі, сніг тільки липне до вусів, — сказав Монс. — А на льоду можна посковзнутися й поламати лапи. Тож особисто я радий, що в нас незимова погода.
— Однак у суботу ми вирушаємо в дорогу, — мовив Пелле. — Зичу вам щасливого Різдва у провулку Гірського Хребта!
Монс замурчав услід Пелле. Біл і Бул також замурчали.
— Він знов чваниться! — скрикнув Монс. — Ще дужче, як будь-коли. Цікаво, що роблять за таких умов?
(Добірного вислову «за таких умов» Монс навчився з радіопередачі «Відлуння дня», де саме так і мовилося.)
— Ми могли б його трішки подряпати, — сказав Біл.
— Я щойно нагострив кігті, — додав Бул.
— Ну й телепні! — обурився Монс. — Вам би годилося знати Пелле краще за свої п’ять пальців і варто було б розуміти, що тут самим дряпанням не зарадиш. Ні, він хитрий, треба придумати щось таке, щоб відучити його чванитись.
— Саме так, — докинув Біл. — То ж то й воно.
— А то ж то, як було сказано, — додав Бул.
— Я придумав, — по хвилі сказав Монс. — Улаштуємо шкільну екскурсію.
— Навіщо? — в один голос спитали Біл та Бул.
— Побачите, — широко посміхнувшись, відповів Монс. — Я маю дуже просту блискучу ідею. Влаштуємо для всіх нас надзвичайно приємне Різдво. І не менш приємне для Пелле Безхвостого. Він отримає найбезхвостіше на своєму віку Різдво!
Другого дня Монс із величезним запалом згукав тутешніх котів на збори до свого підвалу. Туди прийшли Фрітц, Фріда, Рікард із Рікомберга, Мурре зі Скуґстібле, Ґуллан з Аркадії, Майя з Соборної Вежі, Лабан з Обсерваторного парку й Пелле Хвостатий. Не запросили тільки Пелле Безхвостого.
— Пані та панове, — почав збори Монс, — чи не здається вам, що надворі тепер хмарно й сиро?
— О, так, — загули коти.
— Мені за Фрітцом та дітьми ніколи думати про погоду, — залебеділа Фріда.
— Цить, — гаркнув Монс. — Отже, ми постановили, що надворі хмарно й сиро. Я чув, що в горах Берґслаґена стоїть зима, лежить сніг, і Різдво там схоже на Різдво. За таких умов я вважаю, що нам треба влаштувати шкільну екскурсію до Берґслаґена й відсвяткувати Різдво там.
— Добра пропозиція, — сказав Рікард із Рікомберга. — Часом треба для розминки куди-небудь вибиратися.
— Це не для мене, — мовила Майя з Соборної Вежі, — адже я маю у лівій задній лапі задавлений артрит.
— Більше ні в кого немає артриту? — спитав Монс.
— Ні, але нам треба лишитися вдома з дітьми, — сказав Фрітц. — Чи як, Фрідо?
— Треба, — відповіла Фріда. — Веселун ось-ось почне ходити, а Фрідольф ось-ось почне ловити салаку.
— Вона мала на увазі пацюків, — поправив Фрітц.
— У Фрідольфіни болять вуса, а Фрідолін ось-ось почне казати бабуся і дідусь, — вела далі Фріда. — Тож ми не можемо відлучатися з дому.
— Начхати мені на вас і на всіх ваших дітей, — розсердився Монс. — Та все одно заплатіть мені за екскурсію, насправді вона майже дармова. З вас по шість крон.
— То це за гроші? — спитав скупердяга Мурре зі Скуґстібле.
— Авжеж, за гроші, — відповів Монс. — Гадаєш, можна влаштувати шкільну екскурсію на дурничку? Кожен кіт платить мені по кроні, а тоді все дістає безкоштовно. Цебто, ви помандруєте даром у найкращому в світі товарному вагоні.
— А як з харчами? — поцікавився Мурре.
— Приїдемо до Берґслаґена, тоді й побачимо, як буде з харчами, — засичав Монс.
— Але чого це називається шкільною екскурсією? — спитав Рікард.