Пригоди. Подорожі. Фантастика - 82

Традиційний “весняний наступ” трудящих з періодичністю зміни пір року переходить в осінній, не менш багатий на кількість демонстрацій протесту. Під час нашого перебування в Японії вони мали особливо високу напругу у зв’язку з дипломатичними акціями уряду країни, які привели до загострення міжнародного становища в усьому світі. Насамперед: ідеться про так званий японо-американський “договір безпеки” і договір з Пекіном. Ці документи викликали масу протестів широкої японської громадськості, вилились у багатолюдні демонстрації. Хвилі народного гніву зрештою допомогли повалити уряд Т. Фукуди…

Однак і нове керівництво країни продовжує у зовнішній політиці курс на співробітництво із Сполученими Штатами на базі японо-американського “договору безпеки”, хоч це партнерство інколи виходить японцям, як кажуть, боком. Внаслідок надзвичайного загострення суперечностей між Японією та її основними конкурентами — США і країнами Західної Європи — економіка країни не має стабільності в можливостях дальшого розширення зовнішньої торгівлі. Традиційні торговельні партнери країни все частіше погрожують закрити свої ринки для японських товарів, вимагаючи від неї “добровільного” обмеження експорту. А це, звичайно ж, не може сприяти швидкому покриттю державних боргів Японії, які досягли величезної суми. Вже тепер за темпами зростання видатків на озброєння Японія посідає одне з перших місць у світі.

Піддаючи гострій критиці антинародну фінансову політику свого уряду, демократична громадськість водночас висловлює впевненість, що японське керівництво зуміє зберегти самостійний, реалістичний курс у своїй політиці, не піддаючись впливу іззовні, який штовхає Японію на небезпечний шлях мілітаризації й ворожих Радянському Союзу дій.

Люди доброї волі Японії від щирого серця виступали й виступають за розвиток співробітництва й добросусідства з Радянським Союзом. У країні, як повідомляла преса, схвально були зустрінуті слова з доповіді на XXVI з’їзді КПРС товариша Л. І. Брежнєва про те, що “СРСР, як і раніше, за міцні, по-справжньому добросусідські відносини з Японією”.

…У Токіо й Кіото, Хіросімі й Осаці, у всіх інших малих і великих містах, де побували учасники Днів Києва, не раз доводилося чути про плодотворність дальшого розвитку контактів між обома нашими країнами. “Ми хочемо дружби з Радянським Союзом”, — пишуть японці у листах до Київського міськвиконкому, які надійшли до столиці УРСР у зв’язку з організацією “Днів Кіото у Києві” восени 1981 року. Одним із проявів реальних кроків у цьому напрямку є активна робота кіотського відділення товариства “Японія — СРСР”, члени якого на ділі доводять, що такі зв’язки варто розширювати з кожним роком. Про це свідчить не одна сторінка літопису дружби споріднених міст.

Київський інженер І. К. Волковинський, повернувшись із Країни Сходу Сонця, розповідав, якими корисними були для нього зустрічі з японськими колегами-автомобілістами. Водії й механіки Японії, які побували у Києві, де знайомилися з організацією роботи транспортного конвейєра столиці України, радо зустрічали киян у себе вдома. Люди праці й без перекладачів швидко знайшли спільну мову, коли, засукавши рукави, стали до машин.

У столиці Японії нам розповідали про “токійську третьяковську галерею”. Так називають створену тут постійну експозицію російського й радянського живопису. Президент популярної в країні картинної галереї “Гекоссо” пані Йоко Накамура, активний пропагандист радянського мистецтва в Японії, щороку організовує у різних містах виставки картин радянських майстрів. Крім того, пані Йоко написала кілька книжок про ро< сійських художників-класиків і радянських художників.

“Радість однієї людини стає більшою, коли вона передається багатьом людям”, — каже японське прислів’я. В цьому ще раз пересвідчуєшся, коли на далеких мери? Діанах зустрічаєшся з друзями нашої країни.