Ігри долі
- Автор: Боразан Іванна
- Язык: украинский
- Год: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Ігри долі». Краткое содержание книги:
Ну от, вони вже нарешті наодинці, і зараз збудуться найпотаємніші бажання обох. Затишний номер у його готелі. В ньому він все продумав, ніби знав, що першим будуть у цьому номері саме вони.
Тьмяне світло і тихенька романтична музика створювала потрібну атмосферу для такої натури, як Аня. А Ніколас… йому було потрібне тільки одне — ліжко, яке він уже запримітив і кинув на нього свою краватку. Хоча і ліжко йому не було потрібне, йому була потрібна тільки Аня. Він не був настільки романтичним, щоб користуватися тільки ліжком, йому б підійшло будь-що, хоч і підлога. Нік ніколи не вважав важливим «де?», йому було важливіше «з ким?».
Але тут інше. Він жонатий чоловік, Аня його дружина, а не якась дівуля, у них сьогодні перша ніч, коли вони будуть разом, тому має бути все відповідним… хоча би поки що!
Так думав Ніколас. Аню ж у той час захопили думки іншого спрямування. Їй було страшно!
Боялася вона того, що добре не знає, що потрібно робити. Боялася, що не сподобається йому у ліжку і він з нею розлучиться. Він — досвідчений коханець, у якого за плечима майже сотні дівчат, а вона?.. Вона ще невинна дівчина, яка не знає нічого такого, щоб розбудити пристрасть у чоловіка. Хоча Оксана вже проінформувала її щодо інтимних ласк і тому подібне, та ще й підсунула потрібну літературу. Але Ані було соромно навіть собі признатися, що вона буде робити те, що було на картинках. Якби хтось дізнався про її роздуми, то, мабуть розреготався. Аня знала, що ризикувала своїм коханням, відмовляючи Нікові у задоволенні його чоловічих потреб, але щось не дозволяло їй уподібнюватися до його інших жінок. Якщо він її любить, то хай любить такою, якою вона є. Навіть з її причудами. І дуже сильно раділа, коли Нік не наполягав, хоча знала, як для нього це важко.
Вона ніколи не дозволяла собі нічого зайвого з хлопцями, так, тільки поцілунки у під’їзді, а тут на неї чекає дещо більше. І це відчуття блискавкою пройшло її тілом, зупинившись внизу живота і розчинилося приємною істомою.
Атмосфера в кімнаті була як перед грозою. Велика напруга, яка хоче вирватися на волю і от-от розірве небо на шматки.
Аня все — таки знайшла у собі сили, щоб подивитися Ніку в очі. І те, що вона в них побачила, умить розігнало усі її страхи: «Вона жадана». А Ніколас тільки цього й чекав. Чекав знаку, що вона готова до цього. З іншими він так час не тягнув. Він і Вона знали, чого хочуть і що від цього отримають. Та Аня була не з тих, хто знає. Вони ніколи про це не говорили, все таки ХХІ ст. за вікном і про ніяких 23 річних незайманих дівчат мови не може бути. Але все ж таки вони є. І йому було приємно, що у нього дружина все — таки невинна. А бажання, побачене в її очах, більше його збуджувало, ніж пестощі досвідченої куртизанки.
Аня, у свою чергу, побачивши «голодний» блиск в очах Ніка, зрозуміла, що пропала, але це вже ніскільки її не хвилювало.
Вони кинулися одне до одного, ніби зустрілися після довгої розлуки. Ніколас з нетерпінням розстібав весільну сукню нареченої, а Аня розстібала ґудзики на сорочці Ніка, причому не зупиняючи свої поцілунки.
Коли з одягом було покінчено, Ніколас збудженим поглядом оглянув Аню і тільки тихенько промовив:
— Яка ж ти красуня!
На більше слів йому не вистачило терпіння. Навіщо час витрачати на слова? Та й вони вже стали не потрібні. Їхні очі й тіла були красномовніші будь-яких слів.
Пестощі Ніка зводили Аню з розуму, а її невинні відповіді на його ласки, розбурхували все більше вулкан його пристрасті, який от-от вирветься назовні. Але потрібно бути терплячим. Та легше сказати, ніж зробити. Її ніжна і гладенька шкіра зарум’янилася під його руками, губи підпухли від поцілунків, і з них раз у раз зривалися тихі звуки задоволення. Як після цього можна себе стримувати? Він же не холоднокровний…
І Аня відчула тільки легенький біль, а потім блаженне тепло, яке паралізувало все її тіло. Кров шалено пульсувала у венах, розносячи жар збудження до кожної клітиночки тіла. А потім… не можливо описати словами те відчуття, яке охопило їх обох. Цю насолоду, яку вони розділили, поєднуючись у єдине ціле…
І ніколи не було їм так добре і затишно, як засинати в обіймах один одного.
Нік не міг пригадати, коли останній раз йому було так добре з жінкою. Всі його попередні пасії, хоча й були різними, але все- таки схожими. Вони усі були обізнані у мистецтві кохання. Їм було добре разом. Але відчуття їхнього поєднання майже нічим не відрізнялися один від одного. Жінки змінювали одна одну, але не було нічого такого, щоб зачіпало за душу. Так, вони обоє отримували задоволення від цього, але радості це не приносило. Це було просто фізичне злиття двох людей. А тепер це було злиття не лише тіл, але й душ. І її невинні торкання і погляди робили цю мить незабутньою.