Сюрпризи долі
- Автор: Гата Ева
- Язык: украинский
- Год: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Сюрпризи долі». Краткое содержание книги:
І ось, нарешті, небувала радість: Олена отримала листа з Франції, у якому він дякував за щирий прийом і сердечне ставлення, а ще внизу дописав, що сумує. Отже, це справді відбувалося, це не є лише фантазією. Реальність і уява злилися в єдине ціле. Кохання перетворилося на хворобу. Олена будувала повітряні замки, наповнювала їх музикою й уявляла себе королевою, яка очікує свого лицаря.
Наче вихор, увірвалася в свідомість блискуча ідея: таємно від Жоржа написати повість про кохання, яке з’являється зненацька і змінює всі стереотипи. Олена назвала свій твір «Життя в тіні». Там розповідалося про жінку, яка загрузла в буденщині. Один день змінював інший, не пробуджуючи в ній жодного зацікавлення. І раптом з’явився чоловік, який осяяв її своїм коханням. Завдяки цьому світлу вона побачила таємницю, заховану в глибинах душі, про яку ніколи не здогадувалася. Скарб міг так і пролежати до останнього дня, однак лише завдяки яскравому променю став видимим.
Олена вирішила присвятити свій твір Жанові, адже це він розкрив її душу і показав вічні вартості. Вона бажала зробити сюрприз — надіслати поштою так, щоб Жан отримав його в день уродин. Робота захоплювала її, це дарувало нагоду повністю розкритися у фантазіях і не боятися суворого критика, який безжалісно вирве молоді паростки з корінням і викине їх на смітник забуття. З цього моменту її особистість розділилася на дві частини: одна залишалася домогосподаркою, а інша літала на крилах кохання.
Закінчувалася весна, повість лежала захована в шухляді. Олена час від часу поверталася до неї, перечитувала, додавала окремі деталі й знову ховала. Вона трохи сумувала, що закінчила роботу, завдяки цьому заняттю тужлива зима промайнула значно швидше.
Якось після Служби в церкві священик оголосив, що влітку планують поїздку в Лурд і всім, хто бажає поїхати, треба чимшвидше зголоситися.
Лурд — невеличке містечко у Франції, де відбулося з’явлення Матері Божої чотирнадцятирічній Бернадетті Субіру. Діва Марія показала дівчинці у гроті чудотворне джерело, про існування якого ніхто не знав. Відтоді почали траплятися випадки дивовижного зцілення, до джерела потягнулися верениці прочан.
Від такої звістки Оленине серце затріпотіло — ця поїздка призначена для неї. Ось і довгождана нагода потрапити до Франції, та ще й у середині серпня, на самісінькі його уродини, не треба відсилати повість поштою, можна самій вручити адресату. В голові відразу виник хитрий план. А якщо не їхати у Лурд і залишитися в Парижі на кілька днів, а потім повернутися з громадою додому?
Олена добре пам’ятала слова Жана про те, як той полюбляє сюрпризи. Тому вирішила не повідомляти його про свої плани, а з’явитися зненацька без жодних попереджень. Це будуть найщасливіші хвилини. Вони зіллються у єдине ціле разом з Парижем, містом її мрій. Аж чотири дні! Це так мало і водночас так багато. Вона поринала у фантазії, продумувала кожен спільний день, щасливо зітхала, уявляючи себе в обіймах коханого.
Одного вечора Георгій повернувся незвикло рано з роботи в дуже хорошому настрої.
— Мені вдалося вибити стипендію нашим хлопцям на цілий рік в Австрії.
— І коли вони поїдуть? — злякалася Олена.
— Наприкінці серпня і аж до травня, — радісно промовив чоловік.
— Вони ж пропустять навчання, адже їм залишилося вчитися ще один рік?
— Нічого страшного, приїдуть перед Новим роком на декілька днів і складуть сесію.
— Так у них же влітку наступного року захист магістерської роботи.
— Вони виконуватимуть її в Австрії, а перед захистом приїдуть.
— Я ж планувала поїхати в другій половині серпня до Лурда, — не заспокоювалася Олена.
— Їдь собі, приготуєш їм усе необхідне перед поїздкою, а я їх відпроваджу, вони ж не маленькі.
— І як вони там житимуть самі стільки часу?
— Не хвилюйся, там матимуть усе необхідне: і проживання, і харчування, і, найголовніше, зможуть подивитися, як живуть інші студенти.
— А куди саме вони поїдуть?
— У ґрац, там їм буде добре, познайомляться з країною і, зрештою, здобудуть власний досвід.
Жодна мати не любить відпускати надовго кудись дітей, а тим паче, за кордон, але батько все вирішив без неї, отож, залишалося підкоритися долі. Найбільше, чого боялася в цю мить, — втратити шанс побачити Жана.
Олена однією з перших записалася на поїздку. Потім почався відлік часу. До поїздки залишалося ще майже два місяці, а вона вже почала ретельно готуватися. Крім повісті, треба подарувати Жанові щось таке, щоб завжди нагадувало про неї. «Що придумати?», — не давала спокою думка. Магазини були переповнені різним мотлохом, однак чогось особливого годі знайти.