Шлях королів. Хроніки Буресвітла

Це світло рівно й м’яко розливалося по постатях прислужників, писців і світлооких, які снували просторим передпокоєм і далі вглиб коридору. Скидалося на те, що будівля була спланована у вигляді одного широкого, високого та довгого тунелю, що заривався в скелю. З боків розміщувалися ряди величних кімнат, і бокові коридори ніби відгалужувалися від цього грандіозного центрального проспекту. Вона раптом відчула себе куди впевненіше, ніж назовні: це місце з його метушливими слугами й невисоких рангів світлопанством здалося їй чимось знайомим.

Вона звела вгору свою вільну руку, сигналізуючи, що потребує допомоги, і в ту ж мить до неї поспішив мажордом у хрусткій білій сорочці та чорних штанах.

— Ваша Світлосте? — звернувся він до неї її рідною веденською — очевидно, з огляду на колір її волосся.

— Я шукаю Джасну Холін, — мовила вона, — і мені сказали, що зараз вона перебуває в цих стінах.

Мажордом церемонно вклонився. Більшість із них пишалися своєю делікатною службою — і не в останню чергу тією властивою їй бундючністю, яку Ялб висміював усього кілька хвилин тому.

— Чекайте на моє повернення, Ваша Світлосте.

Скидалося на те, що він належав до другого нану й був темнооким громадянином дуже високого рангу. Згідно з воринськими уявленнями, Покликання людини — справа, якій вона присвячує своє життя, — річ надзвичайно серйозна. Найкращим способом забезпечити собі достойне місце в загробному житті було обрання підходящої професії та безнастанне вдосконалення в ній. Нерідко саме обране людиною Покликання визначало ту конгрегацію, членом якої вона ставала.

Схрестивши руки на грудях, Шаллан чекала. Свого часу вона довго розмірковувала над власним Покликанням. Очевидним вибором було мистецтво: вона ж так любила ескізи. Але її вабило щось більше, ніж просто малювання як таке, — її захоплював і дослідницький складник, зокрема й ті питання, які виникали в процесі спостереження. Чому небесні мурени не бояться людей? Чим харчуються клямкуни? Чому популяція пацюків процвітає в одному ареалі й не може вижити в іншому? Тому замість малювання вона обрала своїм Покликанням природничу історію.

Дівчина мріяла стати справжнім науковцем, здобути належну освіту та присвятити свій час глибоким дослідженням і науковим студіям. Чи не це стало однією з причин того, що вона розробила цей сміливий план, згідно з яким їй треба було знайти Джасну та стати її підопічною? Можливо. Але їй не можна було втрачати концентрацію. Стати підопічною Джасни, а отже, і її ученицею, — це лише перший крок.

Отак розмірковуючи, Шаллан знічев’я підійшла до колони й провела вільною рукою по відшліфованому каменю. Як і більша частина Рошару, за винятком деяких регіонів уздовж узбережжя, Харбрант покоївся на голому, необробленому камені. Решта будівель були зведені просто на скельній породі, але саме ця врізалася в неї. Попри уривчасті знання з геології, Шаллан здогадалася, що колона була з граніту.

Долівку встеляли довгі, цеглисто-жовтогарячі килими. Матеріал був цупким і розрахованим на те, щоб виглядати по-багатому й водночас витримувати нескінченний потік відвідувачів. У широкому прямокутному фойє віяло старовиною. В одній із книжок, що її вона якось читала, стверджувалося, ніби Харбрант був заснований ще в дні мороку, задовго до Останньої Руйнації. Якщо це правда, то він і дійсно старий. Його історія налічує тисячі років і сягає часів, що передували жахіттям Ієрократії та навіть — і то набагато — Ренегатству. Аж тієї сивої давнини, коли, як вважалося, Спустошувачі все ще носили по землі свої кам’яні тіла.

— Ваша Світлосте? — пролунав чийсь голос.

Шаллан обернулася й побачила, що служник уже встиг повернутися.

— Прошу сюди, Ваша Світлосте.

Вона кивнула слузі, і той швидко повів її вздовж запрудженого людьми коридору. Вона замислилася над тим, у якому світлі їй варто було би постати перед Джасною. Ця жінка була живою легендою. Навіть Шаллан із глушини Джа Кеведу чула про блискучу єретичку, сестру алетійського короля. Джасні було лише тридцять чотири, але багато хто усвідомлював, що, якби не привселюдні нападки на релігію, її голову давно вже увінчала би академічна шапочка магістра наук. Особливо різко вона критикувала конгрегації, тобто різні релігійні братства, у які об’єднувалися воринські віряни.

Недоречні саркастичні зауваження тут не допоможуть. Вона повинна поводитися належним чином. Статус підопічної при уславленій жінці давав найкращу можливість отримати підготовку в царині жіночих мистецтв, до яких належали музика, малювання, письмо, логіка та природничі науки. Це багато в чому нагадувало процес проходження молодим чоловіком військової підготовки у складі почесної варти поважаного ним ясновельможного.

А взагалі Шаллан спочатку написала Джасні листа з проханням про опіку суто з відчаю і зовсім не очікувала на позитивну відповідь. Проте коли отримала послання, яке сповіщало, що її прохання вдовольнили, та містило наказ прибути в розпорядження авторки в Думадарі через два тижні, у неї був справжній шок. Саме відтоді вона й ганялася за своєю кореспонденткою.