Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Доба бронзи в Україні досить умовно може бути поділена на три періоди: ранній (2000—1600 рр. до н. е.), середній (1600— 1200 рр. до н. е.) та пізній (1200—800 рр. до н. е.), відображаючи головні історичні події доби та зміни у розвитку металургійного виробництва.

Єдиної хронологічної системи для датування пам’яток бронзової доби на території Східної Європи не існує. Тут використовується головним чином добре розроблена хронологічна схема Карпатського басейну у викладі А. Можоліч. Визначення абсолютних дат для різних періодів доби бронзи грунтується на хронології пам’яток за писемними джерелами. За допомогою останніх встановлюються досить точні дати виготовлення окремих категорій речей (фаянсового намиста, псаліїв, мікенських прикрас, пізньоеладської кераміки тощо). Враховуються також датування археологічних об’єктів природничими методами (радіовуглецевим, геомагнітним, дендрохронологічним).

Нині в українській та зарубіжній археології найефективнішим методом вивчення давньої історії є виділення археологічних культур. Використовується він певною мірою і для характеристики бронзової доби. Одним із першочергових завдань при дослідженні конкретної епохи вважається виявлення головних груп населення, які існували тоді й були головними дійовими особами історичних подій. В етнічних процесах, притаманних добі бронзи на теренах України, найсуттєвішими, вірогідно, були тенденції до об’єднання та асиміляції. Північна Україна, заселена протягом II тис. до н. е. спорідненими племенами, постійно перебувала під загрозою вторгнення степовиків. Охорона своїх земель потребувала спільних зусиль та відповідної організації. Тому окремі племінні групи об’єднувалися у союзи, які відігравали помітну роль в етногенетичних процесах. Не менше значення мали й обмінні зв’язки, що активізувалися з появою бронзи. Природно, що все це сприяло асиміляційним культурним, мовним та етнічним процесам. Як їх результат на середину II тис. до н. е. на теренах України простежується існування трьох великих етнічних утворень. Це протослов’яни, що локалізувалися у лісостеповій Правобережній Україні та на Поліссі, фіно-угри, які займали переважну частину лісостепової Лівобережної України, та індоіранці, котрі заселяли всю степову Україну. Поза ними, у межиріччі Десни та Дніпра простежується група прабалтських племен. А за доби пізньої бронзи із заходу на терени України просуваються значні групи фракійського та іллірійського населення.