Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
7. При прийнятті рішення про переведення засудженого до дільниці соціальної реабілітації рекомендується приділяти особливу увагу такому: 1) ступінь небезпечності засудженого, його наміри на подальше відбування покарання, можливість самостійно дотримуватися вимог режиму в умовах відсутності ізоляції та обмеженого нагляду; 2) наявність даних, що свідчать про можливість або наміри вчинення втечі (перебував у розшуку під час слідства, дезертирував зі Збройних Сил тощо); 3) ступінь алкогольної, наркотичної або токсикологічної залежності; 4) ставлення до праці, наявність робочої спеціальності, кваліфікація; 5) стан здоров’я та працездатність засудженого; 6) соціальне оточення засудженого, сімейний стан та родинні зв’язки; 7) віддаленість дільниці соціальної реабілітації від місця проживання засудженого та вірогідність впливу цього чинника на його поведінку.
8. У разі відмови засудженому в переведенні до дільниці соціальної реабілітації повторно це питання може бути розглянуто на засіданні комісії установи, як правило, не раніш як через шість місяців з дня прийняття рішення про відмову в застосуванні цієї заохочувальної норми закону. Сенс встановлення такого терміну зумовлений науковими розробками, які довели, що саме цей термін є мінімальним для того, щоб у поведінці засудженого відбулися ті чи інші зміни. Саме тому при прийнятті подібного рішення необхідно чітко вказувати на причини відмови (наприклад, наявні випадки невиконання норм виробітку не дозволяють зробити висновок про сумлінне ставлення до праці; засуджений зовсім не працює над підвищенням свого загальноосвітнього рівня; засуджений не повністю відмовився від негативних зв’язків з кримінальним оточенням; засуджений під час перебування в установі за власним бажанням не працював тощо).
Якщо вказані недоліки усунені засудженим раніше, ніж спливли шість місяців, то повторно питання про його переведення може бути розглянуто достроково. У той же час, адміністрація не зобов’язана розглядати повторно (чітко через шість місяців) вказане питання, якщо засуджений не довів, що стає на шлях виправлення.
Викладене повною мірою стосується і засуджених, які за злісні порушення режиму відбування покарання були повернуті з установ мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання до колоній того виду, в яких вони раніше відбували покарання. Формально такі особи вважаються злісними порушниками режиму відбування покарання протягом шести місяців з дня оголошення останнього стягнення. Проте закінчення цього строку не покладає на адміністрацію обов’язку повторно розглянути питання про його перевдення. Безумовно, такому засудженому необхідно більше часу, щоб довести, що він знову ж та остаточно стає на шлях виправлення.
8. Закон чітко встановлює категорії, які не можуть бути переведені до дільниці соціальної реабілітації, що виключає їх поширене тлумачення (наприклад, не може бути перепоною для переведення до дільниці соціальної реабілітації формальна тяжкість злочину, інвалідність третьої групи або нетривалий час до досягнення особою пенсійного віку тощо).
Не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації: 1) особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув’язнення та в колоніях (причому особами, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув’язнення, визнаються лише особи, що допустили порушення, вказані у ст. 133 КВК України, які на момент розгляду питання переводу не були зняті чи не погашені у встановленому законом порядку); 2) інваліди першої та другої груп і особи, які досягли пенсійного віку; 3) вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років; 4) особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії; 5) особи, які засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; 6) особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту чи обмеження волі.
Поряд з цим, Державний департамент України з питань виконання покарань не рекомендує переведення до дільниці соціальної реабілітації засуджених, яким залишається до кінця строку відбуття понад три роки.
9. Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання (детальніше про це див. коментар до ст. 133 КВК), за рішенням начальника колонії можуть бути переведені з дільниці соціальної реабілітації до дільниці ресоціалізації або дільниці посиленого контролю; а з дільниці ресоціалізації — до дільниці посиленого контролю.