Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України

Фактичні підстави, що обґрунтовують юридичний критерій «стає на шлях виправлення» відповідно до Методичних рекомендацій ДДУПВП щодо орга­нізації роботи, пов’язаної із забезпеченням прогресивної системи відбування покарання в кримінально-виконавчих установах, складають: наявність обґрун­тованих матеріалів з висновками адміністрації виправної колонії, спостереж­ної комісії, інших державних органів і громадських організацій, що свідчать про а) визнання засудженим своєї вини у вчиненому злочині і каяття в цьо­му; недопущення протягом року порушень встановленого порядку відбування покарання або дострокове зняття раніше накладеного стягнення, після якого пройшло не менш як шість місяців; відмова від негативних зв’язків з криміналь­ним оточенням та впливу злочинної моралі; б) сумлінну й чесну працю, вико­нання норм виробітку та прагнення здобуття чи підвищення професійного та освітнього рівнів; в) прийняття письмового зобов’язання щодо законослухня­ної поведінки.

4. Оскільки закон як один з критеріїв оцінки виправлення вказує сумлінне ставлення до праці, то в характеристиках на засуджених в обов’язковому поряд­ку повинні відображатися причини, з яких засуджений не працює в установі (особисте небажання або об’єктивна відсутність можливості працевлаштування).

5. Державний департамент України з питань виконання покарань рекомен­дує вивчення кандидатів для переведення до дільниці соціальної реабілітації, оцінку ступеня виправлення, підготовку матеріалів щодо можливості пере­ведення до дільниці цього виду та розгляду їх на засіданні відповідної комісії колонії здійснювати у порядку, визначеному для заміни невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням та умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. У зв’язку з цим необхідно звернути увагу, що ця реко­мендація не стосується терміну такого розгляду. Слід пам’ятати, що закон не зобов’язує адміністрацію установи виконання покарань у той чи інший термін в обов’язковому порядку розглянути на комісії установи матеріали на засудже­них, які відбули встановлену в даній статті частину строку покарання (на від­міну від процедури розгляду питань, передбачених у статтях 81, 82 КК). Тому видається, що підставою винесення цих матеріалів на розгляд є не тільки і не стільки формальне відбуття частини строку, скільки наявність подання на­чальника відділення соціально-психологічної служби, яке має подаватися тіль­ки на тих засуджених, які стають на шлях виправлення. До цього моменту роз­гляд питання про можливість зміни умов тримання на засіданнях комісії уста­нови виконання покарань є недоцільним та суто формальним.