Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
2. Не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації:
1) особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув’язнення та в колоніях;
2) інваліди першої та другої груп та особи, які досягли пенсійного віку;
3) вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років;
4) особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії;
5) особи, які засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;
6) особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі.
3. Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені: з дільниці соціальної реабілітації до іншої дільниці; з колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення колонії максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу колонії максимального рівня безпеки.
1. Відповідно до статті, що коментується, засуджені, які стають на шлях виправлення, можуть бути переведені з ПКТ у звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання. Із даного правила є певний виняток. Так, в осіб, які відбувають покарання в ПКТ колоній максимального рівня безпеки за рішенням суду, винесеним за Кримінальним кодексом України 1960 р. (наприклад, 15 років позбавлення волі з відбуванням перших трьох років на тюремному ув’язненні), початок строку тюремного ув’язнення рахується від дати початку строку покарання, тому при призначенні одного чи двох років перебування в установі даного виду вказана категорія осіб фактично позбавлена пільги, передбаченої даною статтею, бо термін тюремного ув’язнення є меншим, ніж частина строку, котру слід відбути.
Правила, визначені у ч. 1 ст. 101 КВК України поширюються тільки на засуджених, які переведені до колоній максимального рівня безпеки безпосередньо зі слідчих ізоляторів для відбування покарання. Не підпадають під дію ст. 101 КВК України особи, які були переведені до колоній максимального рівня безпеки на строк до трьох років включно за злісні порушення установленого порядку відбування покарання. Для цієї категорії засуджених строк тримання в колонії даного виду виступає у ролі разового стягнення (тобто, перебування в ПКТ колонії максимального рівня безпеки, наприклад, протягом двох років), у зв’язку з чим повинен бути відбутий у повному обсязі.
У колоніях мінімального і середнього рівнів безпеки засуджені, які стають на шлях виправлення, можуть бути переведені до дільниці соціальної реабілітації після фактичного відбуття частини строку покарання і з урахуванням тяжкості злочину, що визначено ч. 1 ст. 101 КВК України. Не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації особи, визначені ч. 2 ст. 101 цього Кодексу.
Слід звернути увагу, що деякі категорії засуджених «випали» з даної статті. По-перше, це стосується осіб, засуджених вперше за злочин невеликої тяжкості; по-друге, засуджених за тяжкий злочин, вчинений з необережності, що раніше відбували покарання у виді позбавлення волі. Цей пробіл необхідно заповнити виходячи із загального правила тлумачення всіх сумнівів на користь засудженого. Тому в першому випадку слід застосовувати положення підпункту 1 (тобто, необхідність відбуття не менше 1/4 строку покарання), а в другому — підпункту 2 (тобто відбуття не менше 1/3 строку покарання).
2. Закон встановлює дві обставини, за яких можлива зміна умов тримання засудженого: 1) відбуття визначеної частини строку покарання; 2) доведення засудженим певного ступеня виправлення, яка у даній статті визначена як «стає на шлях виправлення». За відсутності принаймні однієї з указаних вимог, зміна умов тримання, передбачена у статтях 100—101 КВК України, є неможливою.
3. Як і будь-який інший, такий критерій, як ступінь виправлення засудженого складається з певних компонентів і характерних ознак. Основною складовою, яка визначає ступінь виправлення, є поведінка засудженого та його ставлення до праці чи навчання (про поняття сумлінної поведінки та сумлінного ставлення до праці також див. коментар до ст. 67 КВК).
Разом з тим, критерій «стає на шлях виправлення» означає, що поряд з позитивною оцінкою поведінки засудженого (нормальний хід відбування покарання, відсутність не знятих чи не погашених у встановленому порядку стягнень, сумлінне ставлення до праці та навчання, участь у диференційованих програмах виховного впливу) в адміністрації колонії не має повної впевненості у його виправленні, тому можливим є лише його переведення до структурної дільниці колонії з меншим обсягом обмежень.