Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
23. «Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину» (ч. 4 ст. 1231 ЦК). Із ч. 4 ст. 1231 ЦК непрямо випливає і при тлумаченні висновком а contrario виявляється логічно закріплений у цьому законодавчому положенні правовий припис, згідно з яким іншим майном, отриманим у спадщину, спадкоємці за майнову і моральну шкоду, завдану спадкодавцем, не відповідають (нагадаємо, що відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК поняттям майна охоплюються речі (сукупність речей) і майнові права та обов’язки. Речі відповідно до ст. 191 ЦК поділяються на нерухомі, які не можна переміщувати без знецінення, і рухомі, що вільно переміщуються у просторі. Отже, майнові права та обов’язки до рухомого і нерухомого майна не належать). Спадкоємець може не отримати у спадщину ніякого рухомого або нерухомого майна, але він може отримати у спадок величезну грошову суму, яка обліковується на поточному рахунку спадкодавця в банку, а юридично являє собою майнові права. Спадщина може також включати до себе право на отримання страхової виплати. У таких випадках спадкоємець не відповідає перед кредиторами спадкодавця за завдану ним (спадкодавцем) майнову і моральну шкоду за відсутності того майна, яке отримане у спадщину та в межах якої закон встановлює відповідальність спадкоємця перед кредиторами спадкодавця.
Але цей правовий припис лише логічно закріплений у ч. 4 ст. 1231 ЦК, виявляється при тлумаченні за допомогою висновку а contrario, а тому він не може застосовуватись усупереч правовій нормі, яка текстуально закріплена в ч. 1 ст. 1282 ЦК і відповідно до якої спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора в межах «вартості майна, одержаного у спадщину». Тобто при визначенні меж, в яких спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредиторів, враховуються не тільки вартість нерухомого і рухомого майна, отриманого у спадщину, а і майнові права. Тому в наведеному прикладі спадкоємець, який успадкував тільки право на отримання грошової суми на рахунку спадкодавця в банку або на страхові виплати, буде відшкодовувати майнову та моральну шкоду, завдану спадкодавцем, в межах зазначеної суми.
§ 74. Висновок від протилежного як засіб вирішення колізій між правовими нормами, що позначаються як особливості правового регулювання, та іншими правовими нормами
Висновок від протилежного використовується для вирішення колізій між правовими нормами, що визначаються як особливості правового регулювання, та іншими правовими нормами. При цьому правові норми, що виявляються за допомогою висновку від протилежного при тлумаченні положень, які визначаються як особливості правового регулювання, підлягають переважному застосуванню перед базовими правовими нормами — загальними і такими, сфери дії яких частково співпадають із сферами дії правових норм, що визначені як особливості.
1. Правило правотлумачення, про яке тут йдеться, поширюється на всі нормативні положення, що підпадають під рубрику «особливості правового регулювання», «спеціальні правові норми» (визнані спеціальними нормативно), під застереження «якщо інше не встановлено законом (законодавством)» чи інші подібні застереження або правила. Суть проблеми полягає в тому, що у разі позначення певних нормативних положень як особливостей правового регулювання або як спеціальних нормативних положень, а також у випадках, коли певні нормативні положення підпадають під названі вище застереження і правила, під ці позначення підпадають, зокрема правові норми, що виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного.
Проте належного розуміння викладеної тут думки немає. Серед науковців цього розуміння немає і бути не може за нинішнього стану юридичної науки, яка шукає для себе абстрактно-теоретичні проблеми, на фоні яких проблеми правових норм, що виявляються за допомогою висновку від протилежного, та їх здатності конкурувати з іншими нормами не можуть претендувати на більше, ніж на увагу з боку автора магістерської роботи. Вважається, що суддя чи інший юрист-практик здатний справитись із задачею застосування правових норм, що виявляються за допомогою висновку від протилежного, без допомоги науки. Лише найбільш кваліфіковані і у вищій мірі добросовісні судді зізнаються, що їм дуже трудно, а підчас і неможливо належно здійснювати правосуддя без використання методологічного інструментарію, про який йдеться.