Любов дика та прекрасна

— Як ми її назвемо?

— Інчилі, — відповів Гаммід.

— Інчилі, Перлина, — так! Мені подобається, Гамміде!

І доки вони отак розмовляли, Кат знов ішла за Османом заплутаними коридорами, аж раптом зрозуміла, що вони вже перетнули непомітну межу й опинилися в гаремі палацу. Усюди були жінки, жінки всіх рас і кольорів, привілейовані жінки та служниці. Кат чула деякі їхні зауваження, але обличчя її залишалося байдужим.

— О Аллаху! Яка красуня!

— Цікаво, чи розум відповідає личкові?

— Таке рідко буває, Ферійке.

— Вона має всі шанси втерти шляхетного носика Латіфи-султан.

— Це було б непогано.

Пролунав сміх. Катріону провели до просторої кімнати, де вже була й Сьюзен. Господиня й служниця радісно кинулись одна одній в обійми.

— Я так хвилювалася, — сказала Сьюзен. — Нас можуть викупити?

— Ні, — відповіла Кат. — Доведеться вигадати щось інше. Зате принаймні поки що мені не загрожує зустріч із візиром.

Осман, не зрозумівши ані слова, невдоволено спитав:

— Якою це мовою ви джерґочете, жінки? Розмовляйте турецькою, або, якщо твоя рабиня її не досить добре знає, щоб спілкуватися з тобою, говоріть французькою чи італійською, щоб я міг вас зрозуміти.

Кат посміялася з нього.

— Ми розмовляємо гельською, мовою наших пращурів, але якщо тебе це непокоїть, можемо говорити й турецькою.

Осман здавався зніяковілим.

— Раби принесуть вам вечерю, шляхетна леді. Потім головний євнух наказав відвести вас до лазень. Я повернуся вранці.

їм принесли велику миску ягнятини в соусі з цибулею та перцем, два гарячі коржі, тарілку йогурту, півдесятка стиглих персиків і маленьку мисочку зацукрованого мигдалю. З напоїв запропонували карафку лимонного шербету. Рабині, що подавали їм їжу, принесли дві тарілки й два келихи, але столових приборів не було. Коли Кат запитала чому, їм пояснили, що новоприбулим ніколи не дають того, за допомогою чого можна заподіяти собі смерть. Вони мали користуватися пальцями й допомагати собі коржами. А що не їли нові бранки із самого ранку, то накинулися на їжу з неабияким апетитом, навіть дивувалися, яке то воно все смачне.

Після вечері дівчинка-рабиня принесла їм тазок парфумованої води й рушники. А потім з’явилась інша, уже старенька, і повела їх до лазень гарему. Там Сьюзен мала потурбуватися про себе сама, а Кат потрапила до вправних рук наглядачки, яка простежила, щоб вона добре викупалася, і помила їй голову. Потім усі ділянки її шкіри, укриті волоссям, ретельно намазали світло-рожевою пастою, і, коли через півгодини її стерли, волосся ніде не лишилося. А поки Кат чекала, доки паста подіє, їй старанно зрізали нігті на пальцях рук і ніг. Не можна було навіть у думці допустити, що великого візира подряпають. Її провели до парильні, а далі — до жаркішої кімнати, де поклали на мармурову лаву та зробили масаж. Після всього цього Кат так розслабилася та водночас знесиліла, що ледве дійшла назад до своїх покоїв, де одразу ж міцно заснула.