Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах
- Автор: Де Костер Шарль Теодор Анри
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-3903-3
- Переводчик: Сидор Сакидон
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах». Краткое содержание книги:
Зберігши всі найхарактерніші риси народних легенд, автор створив образ Уленшпігеля — плоть від плоті народної, майстра на всі руки, відважного геза, зброєю якого у боротьбі з ворогами стають разюче слово і в’їдлива пісня, глузливий сміх і гострий меч.
— Гаразд, — сказав Трелонг.
І він дав їй два флорини на весілля.
А Ламме, плачучи й сміючись від радості, сказав:
— Ось іще три флорини: проїмо їх разом. Платитиму я. Підемо в «Золотий гребінець». Мій друг живий. Хай живе гез!
І народ заплескав у долоні, а вони пішли в «Золотий гребінець» і там почали бенкетувати. Ламме з вікна кидав народові гроші.
Уленшпігель сказав до Неле:
— Моя кохана, нарешті ти зі мною! Слава Богу! Вона тут тілом, серцем і душею! О, ці лагідні оченята, ці гарні, рожеві уста, з яких завжди виходили тільки добрі слова! Ти врятувала мені життя, моя пташечка мила! Ти заграєш на наших кораблях пісню визволення. Пам’ятаєш?.. Ні, не треба згадувати… Наша тепер оця щаслива година, і моє тепер це личко, ніжне, як квітка весною. Я в раю. Але ж… ти плачеш?..
— Вони вбили її, — мовила Неле.
І розповіла йому про своє горе.
І вони дивилися одне на одного і плакали з любові й журби.
На бенкеті вони пили і їли, а Ламме сумно дивився на них і говорив:
— Ах, жіночко моя, де ти?
Прийшов священик і звінчав Неле й Уленшпігеля.
Вранішнє сонце застало їх на шлюбній постелі. Вони лежали одне біля одного. Неле поклала голову на плече Уленшпігелеві, і, коли сонце збудило її, він сказав:
— Миле моє личко, кохане серденько, ми будемо мститися за Фландрію.
Вона поцілувала його в губи.
— Шалена голова, сильні руки! — мовила вона. — Хай Бог благословить наші сопілку і меч.
— Я дам тобі військовий одяг.
— Зараз же? — запитала вона.
— Зараз, — відповів Уленшпігель. — Але хто сказав, що ранком найкращі полуниці? Твої уста значно солодші!
Уленшпігель, Ламме і Неле, як і їхні друзі й товариші, відбирали в монастирях усе, що ченці видурювали в людей за допомогою процесій, фальшивих чудес та інших католицьких фокусів. Це робилося всупереч наказам Мовчазного, принца свободи, але гроші йшли на воєнні потреби. Ламме Гудзак, не задовольняючись лише грішми, забирав у монастирях ковбаси, шинку, пляшки з вином і пивом і вертався веселий, несучи і спереду і ззаду цілу низку птиці — гусей, індиків, півнів, курей і курчат, тягнучи на мотузках монастирських телят і свиней.
— Все це по праву війни, — казав він.
Вельми задоволений з усякої здобичі, він приносив її на корабель, щоб тут добре попоїсти, але завжди скаржився, що корабельний кухар цілковитий невіглас у високому мистецтві підлив і печень.
Якось одного дня гези, добре хильнувши пива після перемоги, мовили до Уленшпігеля:
— У тебе винятковий нюх на всі новини, ти знаєш, де що на війні діється. Заспівай нам про це пісню. Ламме буде бити в барабан, а твоя вродливиця приграватиме на сопілці.
Уленшпігель сказав:
— У травні, ясного і свіжого дня, Людвіг Нассауський намірився увійти в Монс[224], але не знайшов там ні своєї піхоти, ні кінноти. Купка його прихильників відчинила брами і спустила міст, щоб він міг увійти в місто. Але городяни захопили міст і брами. Де ж військо графа Людвіга? Городяни ось-ось підіймуть міст. Граф Людвіг засурмив у ріг.
І Уленшпігель заспівав:
І гези співали на кораблях:
224
…Людвіг Нассауський намірився увійти в Монс… — Монс, столиця провінції Геннегау (Ено), була здобута нідерландськими і французькими протестантами 24 травня 1572 р. саме за таких обставин, як про це сказано в пісні Уленшпігеля.
225
Граф де Шомон Гітуа — один із командирів загону французьких протестантів (гугенотів).