Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах
- Автор: Де Костер Шарль Теодор Анри
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-3903-3
- Переводчик: Сидор Сакидон
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах». Краткое содержание книги:
Зберігши всі найхарактерніші риси народних легенд, автор створив образ Уленшпігеля — плоть від плоті народної, майстра на всі руки, відважного геза, зброєю якого у боротьбі з ворогами стають разюче слово і в’їдлива пісня, глузливий сміх і гострий меч.
А Смерть, сміючись, пила криваву воду.
А потім корабель зник у тумані, бій скінчився, семеро, увінчаних зірками, щезли.
Уленшпігель і Неле бачили перед собою тільки бурхливе море, чорне небо, темні хмари над самими хвилями, що фосфорично виблискували, і зовсім близько червоні зірки.
Це були ліхтарі двадцяти двох вітрильників. Глухо рокотало море, і гуркотів грім.
І тоді Уленшпігель тихенько задзвонив у дзвін і закричав:
— Іспанці! Іспанці! Вони йдуть на Фліссінген!
І крик цей підхопили на всіх кораблях.
І Уленшпігель сказав Неле:
— Сірий туман укрив небо й землю. Вогні ледве блимають, благословляється на світ, вітер свіжіє, піняві хвилі здіймаються вище палуби, дощ іде, але вщухає, сходить променисте сонце і золотить гребені хвиль — це твоя усмішка, Неле, свіжа, як ранок, ласкава, як сонячний промінь.
Йдуть двадцять два вітрильники. На кораблях гезів б’ють барабани, свистять сопілки. Де Люме кричить:
— За принца! В погоню!
Віце-адмірал Евон Пітерсен Ворт гукає:
— За принца Оранського, за адмірала — в погоню!
На всіх кораблях — на «Йоганні», «Лебеді», «Анні-Марії», «Гезі», «Згоді», «Егмонті», «Горні», «Вільгельмі Мовчазному», «Віллемі Звейгері» — капітани кричать:
— За принца Оранського, за адмірала — в погоню!
— В погоню! Хай живе гез! — кричать солдати і матроси.
Шхуна Трелонга «Бріль», на якій були Ламме та Уленшпігель, разом з «Йоганною», «Лебедем» і «Гезом» захоплює чотири іспанських вітрильники. Гези всіх іспанців кидають у воду, нідерландців беруть у полон, спорожняють кораблі, наче яєчну шкаралупу, рубають щогли, нищать вітрила і без стерна пускають на хвилі. Потім кидаються в погоню за вісімнадцятьма іншими. З боку Антверпена дме рвучкий вітер. Борти швидкохідних кораблів нахиляються мало не до самої води під вагою вітрил, надутих, як щоки ченців, коли вони чують пахощі кухні. Вітрильники линуть швидко. Гези переслідують їх аж до самого Міддельбурзького рейду[227], де потрапляють під вогонь фортеці. Тут зав’язується кривавий бій. Гези кидаються з сокирами на ворожі кораблі. Палуби вкриваються відрубаними руками, ногами, які після бою викидають у море цілими кошиками. З фортів стріляють по них. А вони собі кепкують із цього і з криками: «Хай живе гез!» — забирають на кораблях порох, гармати, кулі, зерно і, спорожнивши, запалюють їх і залишають догоряти на рейді, а самі пливуть у Фліссінген.
Звідси вони посилають загони в Зеландію та Голландію руйнувати греблі[228] та помагати в будові нових кораблів, особливо фліботів тоннажністю у сто сорок тонн, що можуть підняти до двадцяти чавунних гармат.
Сніг іде, вкриває кораблі, легко стелеться на чорну воду і тане. Все навколо в білій, білій імлі.
Падає сніг, вкриває землю: побіліли дороги, побіліли чорні силуети голих дерев. Ніде ані звуку. Лише з далекого Гарлема[229] крізь густу заметіль приглушено долинає веселий дзвін, що відбиває години.
Не дзвоніть, дзвони! Не вигравайте своїх лагідних і простих пісень! Наближається дон Фадріке[230], виродок кривавого герцога. Він іде на тебе, о Гарлеме, вільне місто, і веде з собою твоїх смертельних ворогів — тридцять п’ять загонів іспанців, та ще двадцять два загони валлонців, та вісімнадцять загонів німців, вісімсот чоловік кінноти і грізну артилерію. Чуєш, як гуркотять лафети під смертоносними гарматами? Фальконети, кулеврини, широкожерлі мортири — це все для тебе, Гарлеме. Не дзвоніть, дзвони, не співайте веселих пісень у густій сніговій заметілі!
— Ні, ми, дзвони, будемо дзвонити! Ми будем співати гордих пісень, що пролинуть крізь сніг і густу заметіль. Гарлем — місто відважних сердець, місто сміливих жінок. Без страху дивиться він з високих своїх дзвіниць на чорні зграї катів, що повзуть як страхітливі комахи. Уленшпігель, Ламме і сто морських гезів на його мурах. А в Гарлемській затоці їхні кораблі.
— Хай приходять! — кажуть городяни. — Ми ж тільки мирний люд, рибалки, моряки, жінки. Син герцога Альби сказав, що йому не потрібні інші ключі, крім його гармат. Хай відчиняє, як зможе, неміцні наші брами — за ними стоятимуть люди. Дзвоніть у всі дзвони, хай лине веселий їх спів крізь сніговій, завірюху! Мури у нас неміцні і рови старовинні. Чотирнадцять гармат плюють ядрами по сорок шість фунтів у Cruyspoort — Хрестову браму. Поставте людей, де бракує каміння. Смеркає, а всі працюють, наче не летять з-за мурів ворожі ядра. На Cruyspoort іспанці випустили шістсот вісімдесят ядер, на браму святого Яна — шістсот сімдесят п’ять. Ці ключі не відімкнули брам, бо ось за мурами зводять новий вал. Дзвоніть, дзвони, пробийтесь веселим співом крізь густу заметіль!
227
Міддельбург — єдине зеландське місто, яке залишалось у руках іспанців до 1574 р.
228
…руйнувати греблі… — Із стратегічних міркувань гези кілька разів руйнували греблі, затоплюючи великі території.
229
Гарлем — голландське місто; протягом семи місяців хоробро захищалося від іспанців. Гарлемські епізоди викладені Костером не зовсім точно.
230
Дон Фадріке де Толедо — син герцога Альби; брав участь у кампанії 1572—1573 pp.