П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню

Вдячно кивнувши, Беата квапливо протиснулася між возами, щоб не обходити їх колом. І дивом не вляпалася босою ногою в свіжий кінський послід. Всюди снували юрби народу. По вулицях в обох напрямках рухалися коні і фургони. Пахло потом, кіньми, шкірою, пилом, гноєм і свіжою деревиною.

Раніше Беата не бувала ніде, крім Ферфілда. Зараз їй було страшно, але водночас вона відчувала і захоплення.

Другий будинок праворуч дівчина знайшла досить легко. У будівлі за столом сиділа андерка і щось писала на пошарпаному листку паперу. На столі перед нею лежала купа паперів — деякі геть пошарпані, а деякі зовсім свіжі. Жінка підняла голову, і Беата зробила кніксен.

— Добрий день, любонько. — Жінка, як і охоронець у воротах, оглянула Дівчину з ніг до голови. — Здалеку?

— З Ферфілда, мем. Жінка поклала перо.

— З Ферфілда! Не близький світ. Зрозуміло, чому ти в пилу по вуха.

— Шість днів шляху, мем, — кивнула Беата.

Жінка спохмурніла. Вона здавалася людиною, яка хмуриться досить часто.

— Ну і навіщо ти прийшла сюди, раз ти з Ферфілда? Є пости і ближче.

Це Беата і сама знала. Але вона не хотіла. На ближні пости. Їй хотілося забратися подалі від Ферфілда. Подалі від неприємностей. Це Інгер сказав їй їхати сюди, на двадцять третій.

— Я працювала у людини по імені Інгер, мем. Він м'ясник. Коли я розповіла йому, чого хочу, він сказав, що бував тут і знає, що тут хороші люди. Це за його порадою я приїхала сюди, мем.

Андерка посміхнулася краєчком губ.

— Не пам'ятаю жодного м'ясника Інгера, але, мабуть, він точно тут був, тому що абсолютно правий щодо тутешніх людей.

Беата поставила сумку і дістала лист.

— Як я сказала, це він порадив мені їхати сюди, мем. — Інгер порадив їй забратися подалі від Ферфілда, а двадцять третій форпост і був таким місцем. Побоюючись підійти ближче до столу, дівчина нахилилася і на витягнутій руці простягнула жінці лист.

— Він дав мені рекомендаційного листа.

Жінка розгорнула сувій і приступила до читання. Стежачи, як бігають по строчкам її очі, Беата намагалася згадати слова Інгера. І з жалем зрозуміла, що не може пригадати точно. Досить скоро вона буде пам'ятати лише загальний зміст.

Жінка відклала лист.

— Що ж, схоже, майстер Інгер дуже високої про тебе думки, молода леді. Чому ти захотіла покинути роботу, з якою так добре справлялася?

Беата не очікувала, що хтось стане її розпитувати про причини. Швидко прикинувши що до чого, вона вирішила бути чесною, але не до кінця.

— Це завжди було моєю мрією, мем. І я вважаю, що кожна людина повинна одного разу спробувати втілити свої мрії. Немає сенсу жити, якщо так ніколи і не зберешся втілити мрію.

— А чому це твоя мрія?

— Тому що я хочу бути хорошою. І тому що ми… міністр зробив так, що жінок тут поважають. Щоб вони стали рівноправними з чоловіками.