В сузір’ї Дракона
- Автор: Чемерис Валентин Лукич
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Пороги»
- ISBN: 966-525-569-Х
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «В сузір’ї Дракона». Краткое содержание книги:
Плідно працює письменник і в своєму улюбленому жанрові фантастики й пригод. Свого часу були видані значними тиражами роман Валентина Чемериса «Приречені на щастя» та повість «Білий король детективу».
Звідтоді впродовж п’ятнадцяти років (1990–2005) у журналах, газетах, колективних збірках, альманахах постійно з’являються фантастично-пригодницькі твори письменника. Розпорошені по різних виданнях ці речі вперше виходять під однією обкладинкою у книзі «В сузір’ї Дракона». Виходять з надією, що когось вони (тепер чи й колись), а таки зацікавлять. І, безперечно, стануть для автора ще однією радістю — радістю зустрічі з читачем.
— Всім залишатися на своїх місцях! Всім залиша…
І лише тоді до них нарешті дійшло, що перед ними екран, на який і транслюється засідання фан-клубу «Микола Гоголь», і що в кімнаті з реальних осіб лише я та їхній напарник, а все інше, посуті, ілюзіон, ірреальне дійство, не підвладне їхнім командам.
— Що??? Де??? Га??? — на мить розгубилася трійця, сюди й туди озираючись (один з них навіть полапав долонею по стіні, аби переконатися, що ніяких реальних осіб за довгим столом у кімнаті немає).
Де плівка засідання фан-клубу? Хто її крутить? Де виконавці дійства та учасники засідання?
— Якби я знав… — озвався я, мабуть, насмішкувато (на ту мить я вже трохи оговтався), бо прибульці враз накинулись на мене:
— Мовчати!!!
— Сидіти!!!
— Мовчу, — відповів я покірно, — і сиджу собі…
Трійця заметалася по кімнаті, шукаючи традиційний апарат для проекції зображення та отвору в стіні (спершу вони були певні, що проекція йде з іншої кімнати через отвір у стіні), але ні того, ні того не знайшли. Трійця відчула, що сплохувала і вклепалась — я був усього лише глядачем, — якщо взагалі не пошилася в дурні. Аби хоч на комусь зігнати злість, накотилися на мене:
— Ви — затримані!!!
— За віщо?
— За… за… — вони й самі не могли збагнути, за віщо ж мене можна арештувати. — За зв’язок з підпільним фан-клубом «Микола Гоголь». Решту вам пояснить керівництво.
Доки один складав, як я зрозумів, протокол затримання, двоє його колег обстукували і ледь чи не обнюхували стіни, шукаючи замаскований вхід-вихід (чи переходу в інше помешкання), але крім дверей, через які вони увірвалися до кімнати, у ній не було інших входів чи бодай отворів…
Оглянули й стелю.
І ніякого — в реальності — засідання чи то пак Асамблеї фан-клубу і на позір не було.
— Де? — металися вони по кімнаті.
— Що — де? — удавав я з себе дурника.
— Реальне засідання підпільного зібрання.
— Але чому підпільного? — розігрував я й далі наївняка.
— Фан-клуб не зареєстрований в органах місцевої влади, а тому вважається антизаконним!
І тут наче по чиїйсь невидимій команді щось м’яко клацнуло і тієї ж миті екран на стіні згас, спершу вкрившись чорною габою, а через якийсь час на його місці біліла стіна.
— Ось і увесь фокус із буцімто засіданням підпільного фан-клубу «Микола Гоголь», — розвів я руками. — Мушу вас ще раз розчарувати: фентезі «Фан-клуб «Микола Гоголь» можна купити на будь-якій розкладці відиків. Далі відомо, відеомагнітофон і…
— Але ж де той відеомагнітофон?
— Цього, на жаль, і я не знаю, хоча й хотів би знати.
Трійця розгубилася, але тільки на мить.
— І все ж вам буде пред’явлено звинувачення у… у користуванні касетами підпільного виготовлення!
— Гм… Але для цього треба пред’явити оцю саму… підпільного виготовлення касету, — я вже відверто з них кепкував. — А де ж ви її бачили? Чи, може, ви її знайшли? Якщо вона є, то — нереальна. Та, яку на слідстві не пред’явиш.
— За розповсюдження неліцензійованих відео-фільмів, — почав було один з них, але я його урвав.
— Покажіть мені в реальності цей фільм, який я буцім-то розповсюджував. Та й чи є він взагалі? Цього не тільки ви, а й навіть, я не знаю. Я щойно дивився те, що бачили і ви: невідомо звідки спрямовану проекцію невідомо якого фільму на стіну…
— Гм… — трійця перезиркнулась і один з них вирішив:
— Поки що залишайтеся на своєму місці!
Двоє, діставши мобільники, вийшли в коридор, певно доповісти про ситуацію своєму керівництву, а третій залишився у мене за спиною. Через кілька хвилин ті двоє повернулися.
— Де ви познайомилися з фан-клубом «Микола Гоголь»?
— А хто вам сказав, що я з ним познайомився?
— Відповідайте перед поставленим вам запитанням!
— Там, де ви мене, очевидно, й зафіксували: на сайті «Микола Гоголь», коли я намагався вийти на контакт з фан-клубом. Вирахували вулицю, на якій мене й підібрала клубівська машина. В такому разі ви не гірше мене знаєте, що крім водія, якого я зафіксував за броньовим склом і лише зі спини, ніяких інших реальних осіб я не бачив. Як і в цій кімнаті, до якої я зайшов трохи раніше вас. І ви це знаєте… Тому й пришити мені нічого.
— Без образ! Ми не кравці і нікому нічого не шиємо! Ми — при виконанні своїх службових обов’язків!
— Я це й мав на увазі.
— На жаль, ви, здається, вислизнули з пастки.
— Чому — на жаль?
Вони були явно розгублені.
— І все ж вам доведеться писати пояснювальну записку.