Фантастика Всесвіту. Випуск 4

Отоді-то сіа Леокадія і згадала свого далекого родича й багатія. Вона скликала весь свій рід і порадила перебратися на нове місце. Всього рід налічував двадцять три душі, батьків і братів, тіток і кузенів: семеро жінок, шестеро чоловіків і десятеро недорослих синів різного віку. Молода Ненека їхати відмовилася, до неї залицявся Озирис, блискучий проповідник і поганенький флейтист «Естансіанської ліри», що працював прикажчиком в крамничці тканин свого батька, сеу Америко. Для Ненеки то була нагода піти з дому й поєднатися зі своїм коханим: ще один камінь на шию безталанному сеу Америко. Габріел, батько Ненеки, погрожував їй страшною карою, а сіа Леокадія сказала: якщо неслухнянка хоче лишитися тут, щоб з голоду продавати своє тіло, то це її справа, а їм і своїх клопотів вистачає.

Сіа Леокадія написала полковникові листа, нагадала про їхню зустріч і про його обіцянку. «А хіба він ще ряст топче?» — запитав п’ятдесятилітній Вава, найстарший син Леокадії. Якби він упокоївся, то звістка про його смерть дійшла б до Естансії відразу, лихі новини завжди летять мов на крилах. Він нам не відповість, сказав зять Амандіо, любитель псувати людям настрій.

Але полковник відповів, та ще й телеграмою, яка викликала сенсацію. Зібрали свої» пожитки, купили квитки у вагон третього класу і доїхали до Баїї, а звідти на останні гроші пароплавом дісталися до Ільєуса. Далі про них поклопотався кузен.

Роботи на плантаціях вистачало, надто під час збору врожаю, але полковник не хотів, щоб родичі його надривалися на виснажливій роботі пеонів. Згадавши про Велику Пастку, він надумав з’їздити туди, щоб поглянути на тамтешні умови. Натаріо допоміг обрати місце — між плантацією і тваринницькою фермою Алтемірандо. Тут було де розвернутися, а полковникова опіка буде гарантією того, що жоден чужак не займе цих земель під цукрову тростину. Тоді зігнати його звідти не зміг би навіть полковник: тут цілина, кожен може її зайняти.