Ежені Гранде. Селяни
- Автор: де Бальзак Оноре
- Серия: Вершини світового письменства #38
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: «Дніпро»
- Переводчик: Елеонора Ржевуцька
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Ежені Гранде. Селяни». Краткое содержание книги:
Поеми, написані між 1780 і 1814 роками, були скроєні за однією моделлю, і поема, присвячена більбоке, дасть виразне уявлення про всі. Вони були в певному роді фокусом. «Налой»[97] слід вважати Сатурном цього недоношеного покоління жартівливих поем, мало не всіх на чотири пісні, бо доведення їх обсягу до шести визнавалося перевантаженням сюжету.
Поема Гурдона, названа «Більбокеїдою», точно підкорялась поетиці департаментських творів, незмінних у своїх тотожних правилах; вони в першій пісні містять опис оспівуваного предмета, починаючись, як у Гурдона, зверненням, прикладом якого можуть бути такі рядки:
Визначивши гру, описавши найкрасивіші з відомих більбоке; давши зрозуміти, яку важливу роль колись відіграла вона в розвитку «Зеленої мавпи» й інших токарних майстерень; з'ясувавши, нарешті, яке відношення має ця гра до статики, Гурдон закінчував свою першу пісню таким висновком, що вам нагадає заключні рядки першої пісні всіх таких поем:
Другу пісню, присвячену, як завжди, описові різноманітних способів поведінки з предметом і переваг, які можна мати з ним біля жінок і в світі, цілком вгадають любителі цієї вченої літератури з однієї наведеної нижче цитати, яка змальовує гравця, що вправляється на очах коханого предмета:
Саме ця картина, гідна Вергілія, збудила питання про вищість Деліля над Гурдоном. Слово «диск», яке заперечував поважний Брюне, дало матеріал для дискусій, що тривали одинадцять місяців; але Гурдон-учений на одному з вечорів, коли з обох сторін пристрасті розпалилися мало не до червоного, знищив партію антидискістів таким своїм зауваженням:
— Місяць, який поети звуть диском, насправді — куля.
— Звідки ви знаєте? — відповів Брюне. — Ми ж завжди бачимо тільки один його бік.
Третя пісня містила в собі обов'язкову розповідь, славетний анекдот про більбоке. Усі знають напам'ять цей анекдот; він зв'язаний з одним видатним міністром Людовіка XVI; але згідно з формулою, освяченою газетою «Деба» в роки з 1810 по 1814 для вихваляння цього сорту громадських робіт, «анекдот запозичив нову чарівність у поезії і у красот, яких автор зумів надати йому».
Четверта пісня, де підсумовувався весь твір, закінчувалася такими сміливими рядками, що не підлягали опублікуванню у 1810–1814 роках, але побачили світ у 1824 році, після смерті Наполеона:
Ці чудові вірші були надруковані в виданні першому і єдиному, що вийшло з-під верстата віль-о-фейського друкаря Бурньє.
Сто передплатників, пожертвувавши по три франки, зміцнили поемі невмирущість небезпечного прикладу, і це було тим красивіше, що кожен із цієї сотні чув її в усіх деталях близько ста разів.
Пані Судрі щойно скасувала більбоке, яке лежало на столику в салоні і протягом семи років давало привід до цитат; вона, нарешті, відкрила, що це більбоке було її конкурентом.
Щодо автора, який вихвалявся повнотою свого портфелю, то щоб змалювати його, досить сказати, в яких словах він оголосив вищому суланжському товариству про одного з своїх суперників.
— Чи знаєте ви дивну новину? — сказав він років за два перед цим. — В Бургундії є ще один поет! [99] Так, — продовжував він, бачачи загальне здивування, що розлилося на обличчях, — він з Макона. Але вам ніколи не уявити, що він робить? Він підносить хмари в віршах…
97
«Налой» — героїко-комічна поема Буало, складається з шести пісень.
98
Паламед — один з грецьких героїв Троянської війни, якому в «Іліаді» приписується винахід терезів, диска та різноманітних ігор.
99
В Бургундії є ще один поет. — Гурдон натякає на ліберального романтика Ламартіна, що народився в бургундському місті Макон в 1790 р.