Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Суто проримська політика Херсонеса у середині І ст. призвела, як видно, до появи монет, датованих за херсонеською ерою[985]. Це, найімовірніше, було викликано бажанням підкреслити сталий характер зовнішньополітичної орієнтації міста і його незалежність від Боспору ще з часів правління Августа, що виступив як арбітр при врегулюванні взаємин цих північнопричорноморських центрів. Тісні зв'язки і, можливо, оборонний союз Херсонеса з Римом підтримувалися й пізніше, про що свідчить звернення херсонеситів у третій чверті І ст. до легата Мезії.

У третій чверті І ст. зовнішньополітичне становище Херсонеса знов ускладнилося, і місто, яке не мало сил, щоб захистити себе від варварів, змушене було звернутися за допомогою до адміністрації провінції Мезії. У відповідь на це прохання легат провінції Т. Плавтій Сільван ужив рішучих заходів, унаслідок яких «обложника, царя скіфів, було відігнано від Херсонеса, що за Борисфеном» [CIL, XIV, 3608].

Експедиція Т. Плавтія Сільвана відбулася у руслі зовнішньополітичного курсу імператора Нерона близько 63—66 рр., а військові дії мали характер десантних операцій[986]. У ході цих дій на суші, які проводилися силами морської піхоти, що була у складі римських військових кораблів, загрозу Херсонесу з боку варварів було ліквідовано і на мисі Ай-Тодор моряки Равеннської ескадри побудували фортецю Харакс.

Зведення фортеці на Ай-Тодорі пояснюється прагненням римлян забезпечити безпеку плавання уздовж берегів Таврики, бо, згідно з повідомленням Тацита, саме таврами, які тут мешкали, було перебито римських солдатів, що поверталися після перемоги над Мітрйдатом VIII [Тас. Ann., XII, 17].

Важко сказати, як довго римські війська залишалися у Херсонесі, однак бурхливі події 69 р. у політичному житті імперії, пов'язані з громадянською війною та участь у них Мезійської армії, а також війни з даками за часів правління Доміціана, дають змогу припустити, що римські війська в останній третині І ст. вже були виведені з Таврики й використовувалися для зміцнення римських загонів на Дунаї.

Незважаючи на це, Херсонес і в останній третині І ст. залишався в руслі римської політики і був тісно пов’язаний з адміністрацією провінції Мезія. На це вказує карбування у місті золотої монети у 79/80 і 84/85 рр.[987], що було тоді можливо лише за дозволом римської адміністрації. У зв'язку з цим слід вказати також на факт спорудження у місті статуї легатам Мезії Сексту Веттулену (74/75—78/79 рр.) та Нижньої Мезії Сексту Октавію Фронтону (89/90—92/93 рр.) [IOSPE, І2, № 421, 422][988]. Це свідчить про вдячність херсонеситів представникам римської провінційної адміністрації, які, ймовірно, допомагали місту. Допомога могла спрямовуватися на зміцнення обороноздатності міста, з якого напередодні було виведено римські війська, або на утримання більш чи менш численної найманої армії, про що є згадка у херсонеському декреті 30-х років II ст.[989].