Твори в 4-х томах. Том 3
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 3». Краткое содержание книги:
ЗА РІЧКОЮ, В ЗАТІНКУ ДЕРЕВ
СТАРИЙ І МОРЕ ОПОВІДАННЯ 50-х РОКІВ
Черга швидким, різким, коротким поштовхом вдарила йому в плече, а чоловік на дорозі з гримасою подиву й болю осів на коліна, потім скарлючився й уткнувся головою в асфальт. Його гвинтівка впала поряд, один палець застряв у спусковій дужці, зап'ясток вивернуло. Гвинтівка лежала на дорозі багнетом наперед. Роберт Джордан відвів очі від скарлюченого трупа, що лежав біля в'їзду на міст, і від будки вартового з другого кінця. Другого вартового йому не було видно, і він перевів очі на схил праворуч, туди, де, як він знав, ховався Агустін. Потім він почув, як вистрелив Ансельмо, постріл луною відбився в ущелині. Потім він почув, як Ансельмо вистрелив ще раз.
Відразу ж після другого пострілу загриміли гранати за закрутом шосе нижче мосту. Потім почулися вибухи гранат десь ліворуч. Тоді далі на дорозі розляглися рушничні постріли, а внизу крізь вибухи гранат застрочив Паблів автомат — так-так-так-так-так. Він побачив Ансельмо, що, ковзаючись, злазив із гори по кручі до другого кінця мосту, закинув свого автомата за спину, підхопив обидва важкі рюкзаки, що стояли за стовбурами сосон, по одному в кожну руку, і, відчуваючи, що від їхньої ваги руки йому ось-ось відірвуться, похитуючись, побіг крутим схилом униз, до шосе.
Біжачи, він почув, що Агустін гукає йому: «Buena caza, Ingles! Buena caza!!» — і подумав: «Щасливого полювання, так, аякже, щасливого полювання», — і тієї ж миті почув поло другого кінця мосту ще один постріл Ансельмо, що дзвоном озвався в сталевих фермах. Він обминув тіло вартового й вибіг на міст із рюкзаками, що розгойдувалися в руках. Старий уже біг йому назустріч з карабіном у руці.
— Sin novedad! — гукав він. — Нічого не сталося. Tuve que tematailo. Мені довелося добити його.
Стоячи навколішки посеред мосту, розв'язуючи рюкзаки, вихоплюючи динаміт, Роберт Джордан побачив, що по Ансельмових щоках, по сивій щетині течуть сльози.
— Ya maté uno tambien, — сказав він старому. — Я теж одного вбив, — і хитнув головою в бік, де за мостом, скарлючившись, лежав вартовий.
— Так, друже, так, — мовив Ансельмо. — Треба вбивати, ось ми і вбиваємо.
Роберт Джордан уже ліз по фермах мосту. Сталь була холодна й мокра від роси, і він ліз обережно, шукаючи точки опори між перекосинами, відчуваючи тепле проміння сонця на спині, чуючи гуркіт бурхливої річки внизу, чуючи стрілянину, занадто інтенсивну стрілянину з боку горішнього поста. Він тепер обливався потом, хоч під мостом було холодно. На одній його руці був настромлений моток дроту, із зап'ястка другої звисали на ремінчику плоскогубці.
— Давай мені динаміт, viejo, але по одній пачціі — крикнув він Ансельмо.
Старий низько перехилився через поручні, простягаючи йому довгасті бруски, і Роберт Джордан брав їх, закладав у намічені місця, всовував глибше, закріплював.
— Клинці, viejo! Клинці давай!
Вдихаючи свіжий запах дерева недавно виструганих клинців, він щільно забивав їх, щоб заряд динаміту сидів міцніше між фермами.
І ось, роблячи свою справу, закладаючи динаміт, закріплюючи, забиваючи клинці, туго прикручуючи дротом, думаючи тільки про вибух, працюючи швидко і вправно, як досвідчений хірург, він раптом почув стрілянину з боку нижнього поста. Потім гримнула граната. Потім ще одна, заглушивши гук вируючої води. Потім з того боку все стихло.
Чорт, подумав він. Що там скоїлося з ними?
На горішньому посту ще стріляли. Забагато бісової пальби, подумав він, прив'язуючи дві гранати, одну коло другої, на закріплених брусках динаміту, обмотуючи їх по ребрах дротом, Щоб трималися міцно й надійно, й підтягуючи, скручуючи дріт плоскогубцями. Потім він перевірив, як воно вийшло, і задля більшої певності загнав над гранатами ще клинець, що туго присадив увесь заряд до сталевої ферми.
— Тепер з того боку, viejo — гукнув він Ансельмо й поліз через плетиво ферм. Ніби Тарзан, що продирається крізь сталеві кущі, подумав він, і, вибравшись знову з сутіні під мостом, де гуркіт був надто лункий, він підвів голову й побачив Ансельмове обличчя і його руку, що простягала йому динаміт. Чорт, гарне обличчя в старого, подумав він. І вже не плаче. Тим краще. Один бік уже готовий, тепер ось іще цей бік — і все. Зріже, як бритвою. Ну, далі. Не хвилюйся. Роби своє діло. Швидко й чисто, як і на тому боці. Не нервуйся. Спокійно. Не силкуйся працювати швидше, ніж можеш. Тепер уже все буде гаразд. Один бік тобі, в усякому разі, ніхто не завадить підірвати. І все йде саме так, як треба. А холодно тут, під мостом. Ху, чортяка, як у винному погребі, зате хоч нема лайна. Звичайно коли працюєш під кам'яним мостом, то буває повно лайна. Це казковий міст. Добрі мені казки! Старому там, нагорі, гірше, ніж мені. Не силкуйся робити все швидше, ніж можеш.