Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
19. Відповідно до ч. 3 ст. 735 ЦК «виплата ренти може бути забезпечена шляхом встановлення обов’язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов’язків за договором ренти». Звідси непрямо випливає і при тлумаченні висновком a contrario виявляється правовий припис, відповідно до якого встановлення договором інших способів забезпечення не допускається. Але це правило, яке непрямо випливає із ч. 3 ст. 735 ЦК і виявляється висновком a contrario, не може застосовуватись, оскільки воно суперечить загальним правилам, які текстуально закріплені у ст. 546 ЦК і передбачають певні види забезпечення та допускають можливість встановлення договором або законом інших видів забезпечення.
20. «Угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду» (ст. 210 Земельного кодексу). При цьому слід враховувати, що із заголовку ст. 128 ЗК, де використовується слово «порядок», та із тексту цієї статті, де йдеться про нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу земельної ділянки, прямо випливає, що порядок (купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельної ділянки) включає до себе і нотаріальне посвідчення відповідних договорів. Із цитованого законодавчого положення непрямо випливає і при тлумаченні висновком a contrario виявляється правовий припис, згідно з яким правочини щодо земельних ділянок не можуть бути нікчемними. Але правило, яке випливає із нормативно-правового акту непрямо і виявляється при тлумаченні висновком a contrario, не може суперечити, зокрема загальному правилу ч. 1 ст. 220 ЦК, відповідно до якого «у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним». Отже, за наявності встановлених законом підстав правочини щодо купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок можуть бути не тільки оспорюваними, а й нікчемними.
21. Можна подумати, що законодавець спеціально ускладнив текст ч. 1 ст. 116 ЦК, щоб нагадати суб’єктам правозастосування про необхідність оволодіння правилами тлумачення нормативно-правових актів. Відповідно до цього законодавчого положення «учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом або законом», зокрема: а) «брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі...» (п. 1 ч. 1 ст. 116 ЦК); б) «здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом» (п. 4 ч. 1 ст 116 ЦК); в) «одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом» (п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК).
У цитованій вище вступній тезі (абзаці першому) ч. 1 ст. 116 ЦК текстуально закріплюється загальна (у відношенні до норм, що встановлюються у цій частині в подальшому) правова норма. Сфера її дії — відносини між господарським товариством та його учасниками. Диспозиція цієї норми формулюється у вступній тезі (абзаці першому) ч. 1 ст. 116 ЦК лише частково зазначенням на порядок здійснення прав учасниками господарського товариства — «у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом». У решті диспозиція цієї правової норми поповнюється зазначенням на окремі права учасників господарського товариства у п. 1-5 ч. 1 ст. 116 ЦК. Проте і ці пункти можуть тлумачитись як такі, що текстуально закріплюють окремі спеціальні (у відношенні до правової норми, що не повністю формулюється у вступній тезі (абзаці першому ч. 1 ст. 116 ЦК) правові норми. Так, у п. 1 ч. 1 ст. 116 ЦК встановлюється правова норма, що поширюється на відносини щодо управління товариством. Диспозиція цієї правової норми надає учаснику господарського товариства право брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі. Якщо загальна правова норма, що формулюється у вступній тезі (абзаці першому) ч. 1 ст. 116 ЦК, передбачає, що порядок здійснення прав учасниками господарського товариства встановлюється установчим документом товариства або законом, то спеціальна норма, що передбачена п. 1 ч. 1 ст. 116 ЦК, приписує порядок участі в управлінні визначати в установчому документі.