Брати Кошмарик, Магістр і я

Магістр, слухаючи такі болісні зізнання, дуже втішався й зовсім цього не приховував. Часом він поводився майже непристойно, а обоє хлопців ставились до нього надзвичайно терпляче. Марен разів зо два сердито блиснув очима, але Ярек одразу розрядив обстановку. Я вирішив дізнатися, в чому справа. Оця терплячість, справжня терплячість і справжня скромність фірми «Брати Кошмарик» все ще були для мене своєрідною загадкою. А ми ж усі троє поставили собі завдання — якнайшвидше і якнайкраще пізнати один одного. Я вже пересвідчився, що вони знають про мене чимало. Напевно, багато прочитали з того, що я написав. Байдуже, чи сподобалося воно їм, чи ні. Важливо інше: той, хто пише книжки, пише собі й пише про себе. Уважний читач збагне цю правду, хоч би як автор намагався її приховати. Я про них теж уже багато знав. Мабуть, більше, ніж вони гадали. В мене лишилося тільки одне важливе запитання, яке я хотів їм поставити, але не руба.

Сніданок закінчився. Магістр частував мене надзвичайно смачним морозивом. У кронах беріз і вільх уперше того дня зашумів прохолодний повів вітру.

— Магістре, — сказав я, — ви на диво відважна особа. Він кивнув головою.

— Авжеж!

— Проте ви буваєте й нахабним.

— Ви так вважаєте?

— Я це бачу.

— Гм, — замислився магістр. — Напевно, ви не помиляєтесь. Я часом нахабно пристосовуюсь до обставин.

— А чому ви буваєте нахабним і в ставленні до шановних і поштивих братів Кошмарик?

— Ха-ха-ха! — засміявся він оперним басом. — У цьому вони самі винні. Я за це не відповідаю. Саме так вони мене запрограмували. Навіщо? А для того, щоб їм не паморочилося в голові.

Я звернувся до Марека і Ярека.

— Що ви на це скажете?

Марек засміявся і махнув рукою. Ярек теж засміявся, та одразу споважнів.

— З чого почати? — подумав він уголос. Марек помітно роздратувався.

— Якщо для тебе неважко, почни з початку.

— З початку нашої ери? Чи з пульсуючої теорії виникнення всесвіту?

Марек звернувся до мене:

— Ви маєте можливість спостерігати, як поводиться геній, вдаючи з себе кретина.

Ярек так зиркнув на брата й на усміхненого магістра, що зненацька запала глибока тиша.

— Не прикидайтесь наївними, любі мої,— пошепки сказав він. — Як відомо, кожна справа починається з чогось такого, що сталося раніше, тобто має свій початок. Наприклад, тітка Розалінда пішла в монастир, бо Ейнштейн відкрив теорію відносності. А Ейнштейн відкрив теорію відносності тому, що його мати вийшла заміж за пана Ейнштейна, замість того щоб піти в монастир.

— Ще трохи про Ейнштейна, — пробурмотів магістр, — і я теж піду в монастир.

— Дуже цікавий намір, — підтвердив я.

У Марека ввірвався терпець.

— Початок — не початок. Не мудруй. Почни з шостого класу й нашого бунту.

— Гаразд, любий братику. Отож, пане Єжи, сталося так: дізнавшися з газет і передач по радіо, що в більш ніж десяти країнах навчаються в університетах, головним чином на математичному й фізичному факультетах, наші ровесники і навіть молодші від нас генії, ми почали їм заздрити. Підняли бунт на нашому сімейному кораблі. Батько намагався нам розтлумачити, що ми в кращому становищі, бо можемо вивчати вдома, що нам подобається і як нам подобається. А ми в одну душу: ні й ні! П'ятирічний кореєць студіює математику в університеті в Сеулі, одинадцятирічний хлопець закінчує фізичний факультет в Ульяновську, дев'ятирічний закінчив хімічний факультет у Нансі… А ми що?

— І тоді мама, — розсміявся і Ярек, — сказала дослівно так: «Любі синочки! Я жінка гарна, розумна і в міру вередлива. В основному я визнаю ваше право на бунт і підтримуватиму його при одній умові (цієї миті тато делікатно запитав, чи мама випадково трошки не збожеволіла, але ми всі троє вдали, ніби нічого не почули). Отже, оскільки я жінка гарна й вередлива, — вела далі мама, — в мене є забаганка, несерйозна, досить смішна, проте її не дуже легко виконати. Яка саме? Ось послухайте. Я завжди любила гномів. Тому прошу вас зробити й запрограмувати самокеровану машину, тобто самонастроювану, яка мала б знання, що відповідають дипломам дев'ятнадцяти факультетів університету й політехнічного інституту; зріст її не повинен перевищувати двадцяти семи сантиметрів, а фізична сила має бути такою, щоб вона могла зупинити товарний поїзд середнього розміру.