Сікстен
- Автор: Старк Ульф
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-657-2
- Переводчик: Галина Николаевна Кирпа
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Сікстен». Краткое содержание книги:
У хлопчика є кращий друг Юнте, у якого в голові постійно виникають чудові ідеї, які вони вирішують застосувати на практиці. І ось одна з таких ідей отримує несподіваний поворот, намагаючись відвернути татову увагу від Сікстена на щось інше, хлопці починають шукати татові подружку. Але завдання ускладнює те, що тато хлопчика після розлучення, здається, зовсім охолов до жінок, тому їм доведеться сильно постаратися, щоб здійснити свою затію.
І вони йдуть до ванної кімнати.
— Тату, — каже Сікстен, коли вони проходять мимо.
— Поговоримо потім, Сікстене, — каже тато. — Мені треба показати пральну машину.
ВIДТЕПЕР БIЛЬШЕ НIКОГО!
— Усе готово, — каже Емма. — Куди мені його ставити?
Вона вийняла з духовки бройлерне курча. Воно підрум’янилося і гарно пахло. Але Сікстен від того не стає щасливіший.
— Це вже ні до чого, — каже він.
Бо він знає, що все надто пізно.
Ось-ось тато виявить свою помилку! І тоді жінці з карими очима доведеться йти геть.
І тут у кухню вривається тато. Він кидається просто до Сікстена й хапає його за плечі.
— Що ви в біса вигадали? — питає він.
— Ми хотіли для вас якнайкраще, — каже Юнте.
— Атож, — додає Сікстен.
Тато дивиться на Сікстена. І тільки-но розтуляє рота щось сказати, з ванної кімнати гукає жінка:
— Бенні, ану принеси гайковий ключ!
Тато відпускає Сікстена і починає порпатися в кухонних шухлядах.
Коли тато зникає, Емма сідає біля Сікстена.
— Усе буде добре, ось побачиш, — мовить вона.
— Ні, я вже не вірю, — каже Сікстен.
Вони сидять і довго дивляться на салат, що стоїть на кухонному столі.
І триває це доти, доки вони чують дзвінок у двері. Тоді Сікстен біжить відчиняти.
То майстер, що ремонтує пральні машини.
У руках у чоловіка ящик з інструментами.
— Я прийшов поремонтувати пральну машину, — каже він.
— Уже не треба, — відказує Сікстен. — Вона сама поремонтувалася.
— Сама? — перепитує чоловік.
— Так, — відповідає Сікстен. — Хіба ви не чуєте?
Тієї миті машина починає працювати. З ванної кімнати чути, як вона загула й затряслася.
Сікстен зачиняє двері й біжить до ванної кімнати.
Юнте та Емма — за ним.
Сікстенів тато і жінка Танцівливі Ніжки сидять край ванни і дивляться, як машина стрибає по підлозі. З неприкріпленого шланга потоком б’є пінява вода. Вона забризкує стіни й стелю.
А ще вона забризкує тата й жінку.
— Вона запрацювала! — кричить тато. — Бачите? Лишилося тільки трішки відрегулювати.
— То вже іншим разом, — сміється жінка. — Зараз я хочу перевдягтися.
Перед тим, як вийти з ванної кімнати, вона вимикає машину.
А потім бере в руки дорожню сумку й зникає в татовій спальні.
Тато дивиться на зачинені двері. А тоді обертається до Сікстена та Юнте.
— Ту жінку в кіно теж ви підлаштували? — питає він.
— То була моя ідея, — каже Юнте.
— Ми не хотіли, щоб ти був сам, — додає Сікстен. — Нам хотілося, щоб у тебе був хто-небудь твого віку.
— Он як, — мовить тато. — Але відтепер — більше нікого! І ще одне. Не кажіть їй про це нічого.
Тоді він із мокрим чубом і в мокрому боксерському халаті іде з ванної кімнати. На порозі піднімає руки вгору.
Він тримається, як боксер, який щойно виграв двобій.
КОЛИ ЗIРКИ БЛИЩАТЬ, НЕМОВ ПЕРЛИНКИ
Вони сидять за столом і насолоджуються.
Вони насолоджуються з’їденим курчам і картоплею. Свічкою, що до половини догоріла. І Бетховеном, що стиха долинає з програвача.
Жінка Танцівливі Ніжки сидить біля тата. На ній зелена сукня, яку вона вийняла з сумки. А тато в своїй білій сорочці.
— Мені давно не було так весело, — каже вона.
— І мені, — каже тато.
— Я зрозуміла, що ти якийсь особливий, — каже вона. — Це було видно з твого листа. Ти ніби й досі дитина.
— Можливо, — каже тато.
— А там, де ти написав про свічки у вікнах самотніх людей... То так гарно, — каже вона.
— Атож, — озивається Юнте.
— Просто я писав те, що відчував, — каже тато. — А то не написав би так багато. Але я все-таки радий, що ти приїхала.
— Я також, — каже Сікстен і бере Емму за руку.
— А ти не забув, що мені обіцяв? — питає жінка Танцівливі Ніжки.
— А що я обіцяв? — питає тато.
— Що візьмеш мене з собою у свій нічний рейс.
— Так, але спершу, може, потанцюєте? — питає Сікстен. — Так заведено, коли до чоловіка в гості приходить жінка.
Сікстен сидить на канапі. З одного боку в нього Емма. А з другого — Юнте.
Він дивиться, як тато танцює з жінкою, що назвалася Танцівливі Ніжки.
А ще він думає про те, що буде завтра.
Він думає, як вони їхатимуть крізь ніч в татовому автобусі, а над міськими темними вулицями сяятиме місяць, і тисячі зірок блищатимуть, немов перлинки. Вони проїздитимуть всі зупинки, на яких стоятимуть люди, і не зупиняться біля жодної телефонної будки.