Пожежник
- Автор: Хилл Джо
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: ТОВ «Видавнича група КМ-БУКС»
- ISBN: 978-617-7489-78-7
- Переводчик: Евгений Гирин
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Пожежник». Краткое содержание книги:
Джон розслабився, прихилившись спиною до стіни.
— Порядність у вас сімейна, Еллі. І дещо тривожна дещиця зухвальства. А ще харизма. Ми, всі інші, пурхаємо довкола вас, Сторі, наче ті нетлі довкола свічки.
Гарпер одразу ж подумала про те, що роман між нетлею та свічкою завжди закінчується однаково: обпікаючи крила, бідолаха-метелик кружляє, доки врешті не потрапить в обійми смерті. Але за обставин, що склалися, жінка вирішила не озвучувати цієї думки.
І тут голос подав Ґілберт Клайн, який тулився біля печі. Зиркнувши на нього, Гарпер побачила, що однією рукою Ґіл пригортає за талію Рене.
— Це таке полегшення — нарешті опинитися за межами тієї клятої камери. Наступного разу, як випаде ступити за ті двері й подихати свіжим повітрям, повертатися я вже не стану. Однак просто зараз маємо лише півгодини. Якщо нам є про що потеревенити, то давайте краще перейдемо до розмови.
Мацц повів підборіддям у бік полотняної торби Гарпер, позираючи очицями з-за довгої бульби носа.
— Не знаю, як вам, а мені найкраще вести бесіду за склянкою спиртного. Здається, сестра принесла саме те, що лікар прописав.
Гарпер дістала прибережену пляшку рому з банановим присмаком.
— Дон, організуєш нам чашки?
Вона розливала по кілька крапель рому в пістряву колекцію пощерблених кавових горняток, бляшаних кухлів та незугарних склянок, а Дон роздавав їх по колу. Останню чашку Гарпер запропонувала Еллі.
— Серйозно? — запитала дівчинка.
— Смакує краще за камінь.
Одним ковтком Еллі вихилила ті чверть дюйма рідини, які налила їй Гарпер, а тоді скривилася.
— Ох, Боже мій. І зовсім це не правда. Смакує як сцяки. Це як випити бензину, розмішаного з «Баттерфінґером»[141]. Чи бананове смузі, яке зіпсувалося. Жах.
— То, значить, налити ще? — запитала Гарпер.
— Так, будь ласка, — попросила Еллі.
— Ну що ж, дуже шкода, але ти в нас неповнолітня, тому більше одного ковтка тобі не належить.
— Колись я харчувався сардинами з бляшанки, а тоді випивав звідтам жир, — мовив Дон. — Гидке було заняття. У тому жирі завше плавали рибячі хвостики, баньки і кляті нутрощі, навіть часом в’язкі ниточки риб’ячих гівен, але я все одно пив. Ніяк не міг спинитися.
— Колись бачив кіно, — докинув Ґіл, — де чолов’яга сказав, що їв псів і сам жив як псина. Я песиків ніколи не їв, але у Брентвуді були мужики, які ловили і жерли мишей. Вони називали їх «підвальними курчатами».
— Найгірше, що я куштував? — почав міркувати Мацц. — У чемній компанії не годиться вдаватися у такі деталі, але її звали Рамона.
— Як мило, Мацц. Скромно й зі смаком, — озвалася Рене.
— Насправді нічого смачного в ній не було, — відказав Мацц.
— Я оце згадала: ти збираєшся з’їсти плаценту? — звернулася Рене до Гарпер. — Я так розумію, нині така мода пішла. Ми в книгарні запаслися порадниками для вагітних, і в одному наприкінці є цілий розділ з рецептами приготування плаценти. Омлети, пасти, ще там щось.
— Ні, я, мабуть, пас, — промовила Гарпер. — Поїдання плаценти відгонить канібалізмом, а я сподівалася перебути апокаліпсис, зберігши гідність.
— А от кролиці власний виводок їдять, — докинув Мацц. — Я про це взнав, читаючи «Небезпечні мандри». Матусі, очевидячки, жумкають своїх новонароджених постійно. Хрумкають, наче м’ясний «Скіттлз».
— Дуже сумно, — зауважила Еллі, — що ви всі лише по кілька ковтків видудлили.
— Тож хто буде за капітана? Хто прокладатиме наш курс? — запитав Дон.
— Так люблю, як ти оце мореплавця вмикаєш, — сказав йому Джон Руквуд.
— Але все-таки він має рацію, — втрутилася Рене. — Це ми повинні вирішити насамперед, а потім уже братися до справ, хіба ні? Потрібно провести голосування.
— Голосування? — перепитала Гарпер. Краєм свідомості вона розуміла, що серед присутніх лише в неї на обличчі нема єхидної посмішки — і це її трохи дратувало.
— Мусимо обрати злісного ватажка, — відповіла їй Рене. — Того, хто визначатиме порядок денний на зустрічах. Того, хто призначатиме голосування. Ухвалюватиме термінові рішення, якщо часу для голосувань не буде. Хто верховодитиме посіпаками.
141
«Баттерфінґер» — шоколадний батончик американського виробництва, вперше випущений 1923 року в Чикаго підприємцем Отто Шерінґом. З 1990 року торгова марка належить харчовому концерну «Nestlé».