Студії з української етнографії та антропології
- Автор: Вовк Федор Кондратьевич
- Год: 1995
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Студії з української етнографії та антропології». Краткое содержание книги:
** Перенесення хоробн иа рослини практикують у всін народів, особливо у слав'ян. Дна Sobotka. Rost І inst vo V па rod піт podéit. Praha. 1879. 28—29.
ш М. Ковалевскій. Современиый обычай и древній гаконѵ Москва. I. 253.
quaerunl. cum qua tamen illi dormiunt et liberos procréant. Nato deinde exphe bis egresso novam nuptam a se constupralam et sobolem una adducit pater, ita inquiens: «Vides, fili, tuam conjugem et tuos liberos! Patris seortum, si filio placet, accipit illudsiu secus, praedam aspernatur et de alia ducenda cogi tat* we.
Після всіх описаних уже церемоній відбувається ще одна, а саме частування медом молодих та всіх присутніх. Дружко ставить дерев'яну миску з медом, ріже паляницю або пиріг на тоненькі скибочки та маже їх медом. Скибочки він настромлює на ніж і частує спершу сам себе, а потім по черзі, подаючи увесь час скибочки з ножа,— молодого, молоду, їхніх батьків і, нарешті, всіх присутніх, І всі мусять брати ці скибочки ротом просто з ножа. Иноді, частуючи молодого, дружко відводить ножа назад і з’їдає скибочку сам. Жарт цей він робить тричі, повторює це також з молодою, але, частуючи иншнх, цього жарту не робить №1.
Коли всіх уже почастовано медом, молода виходить із-за столу, бере чорну курку та вішає їй на шию лучки калини. Потім вона передає курку дружкові, але не до рук йому, а в полу його одежі. Крім курки, дружко дістає ще пироги, що їх спекла того самого дня сама молода. їх мастять маслом та за кінці зв'язують по два вовняною ниткою. Звуть їх стуліні. цебто притулені один до одного. Явна річ, що про горілку також не забувають; її дають у пляшці, заткнутій калиною та колосками, перев’язаними червоною биндою. Иноді подають ше цілу нечену курку, а о західній Україні, замість звичайних пирогів, вареники з сиром, шо û також зв’язують по два червоною ниткою. Забравши все вищезазначене, дружко та молоді сідають на віз та їдуть до матері молодої запросити її та цілу родину до хати молодих; це й є те, шо звуть перезвою, а в східній Україні —пропоєм1“*. Иноді всі присутні беруть участь у цій делегації, в супроводі музиків та співів, та йдуть до хати молодої, несучи перед собою червоний весільний прапор.
В хаті молодої приймають делегацію з великою честю та садовлять за стіл. Дружко, або сам молодий, виймає пляшку з горілкою, вкидає у чарку три ягоди калини, наливає горілки та частує з цієї чарки батька й матір молодої. Братів та сестер молодої він частує з чарок, до яких він кладе по дві ягоди калини, а частуючи решту родини, він кладе тільки по одній ягоді,69. Потім молодий бере тещу під праву руку і урочисто веде її до своєї хати в супроводі цілого роду. Приданки у весь час співають відповідних пісень. Одна з цих пісень дуже точно зазначує, що зять іде рука в руку з своєю тещею тому, що з її дочкою він спить (Гадяцьк. пов).