Сага про Форсайтів

— Так,— відповів Сомс,— але це не завжди легко зробити.

З виразу очей Джорджа він збагнув, що той згадав про його власну історію; він устав і простяг йому руку. Джордж устав і собі.

— Вітай від мене Вініфред. Якщо хочеш знати, моя порада така: негайно запиши її для участі в перегонах на шлюборозлучний приз.

Біля порога Сомс озирнувся на нього скоса. Джордж знову вмостився в кріслі і втупився у вікно: він здавався таким величезним і самотнім у своєму чорному костюмі. Сомс ніколи ще не бачив його таким тихим. «Мабуть, він усе-таки сумує,— подумав він.— Загалом їм, напевно, припало тисяч по п'ятдесят. Краще нехай би не ділили капіталу. Якщо розпочнеться війна, вартість будинків зменшиться. А втім, дядечко Роджер добре знався на цьому ділі». І на тлі вуличного присмерку перед ним виникло обличчя Аннет: каштанові коси, сині очі з темними віями, свіжі уста і щоки, повні, рум'яні, незважаючи на лондонські тумани, її тендітна постать француженки. «Треба діяти!»— сказав він собі подумки. Біля будинку Вініфред він зустрів Вела, і вони зайшли разом. У Сомса вже давно виникла одна ідея. Айріні опікає його кузен Джоліон; перший крок, який слід зробити,— це поїхати до нього в Робін-Гіл і побачитися з ним. Робін-Гіл! Дивне, дуже дивне почуття викликала в ньому ця назва! Робін-Гіл, дім, що його Босіні спорудив для нього й Айріні, дім, у якому їм так і не довелося мешкати, фатальний дім! І в ньому живе тепер Джоліон! Гм! І раптом він подумав: «Кажуть, що в нього син у Оксфорді! Чому б не взяти з собою юного Вела і не познайомити їх! Непоганий привід! Справжня причина буде прихована, ніхто ні про що не здогадається». Отож, ідучи нагору сходами, він сказав Велові:

— В Оксфорді навчається твій кузен; ти його не знаєш Завтра я хочу взяти тебе з собою, поїдемо до нього, і ви познайомитесь. Тобі це знайомство згодиться.

А що Вел не вельми зрадів із того, то Сомс рішуче додав

— Я заїду за тобою після сніданку. Вони живуть за містом не дуже далеко. Тобі буде цікаво.

На порозі вітальні він із зусиллям пригадав, що сюди його привели справи Вініфред, а не його власні.

Вона й досі сиділа за своїм бюрком у стилі буль.

— Так воно і є,— сказав Сомс.— Він вирушив до Буенос-Айреса, відплив сьогодні вранці. Нам слід подбати, щоб за ним стежили, як тільки він зійде на берег. Я зараз же пошлю телеграму. Інакше нам доведеться витратити багато грошей В такій справі що раніше почнеш діяти, то краще. Я й досі шкодую, що не...— Він затнувся і зиркнув скоса на мовчазну Вініфред.— До речі, ти могла б довести, що він поводився з тобою жорстоко?

Вініфред відповіла глухим голосом:

— Не знаю. Що означає «жорстоко»?

— Ну, може, він тебе вдарив або вчинив щось подібне.

Вініфред здригнулася і зціпила зуби.

— Він викручував мені руку. А може, послатися на те, що він цілився в мене з пістолета? Чи на те, що приходив такий п'яний, що не міг сам роздягнутися, чи... Ні, я не хочу вплутувати сюди дітей.