Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Год: Інститут археології НАН України
- ISBN: 966-02-0726-3
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією України.
Оволодівши боспорським престолом остаточно, Асандр спрямував свої дії на стабілізацію обстановки та укріплення кордонів царства. Під його керівництвом було збудовано вал для захисту кордонів держави від нападу войовничих кочовиків [Strabo., VII, 4, 6]. Усі його дії сприяли зміцненню економічної бази. На це, зокрема, вказує зростання кількості золотого карбування в останній період правління Асандра. Серед зовнішньополітичних дій Асандра привертає увагу його спроба захопити Херсонес, який близько 46 р. до н. е. одержав від Риму елевтерію. Однак ця спроба скінчилася невдачею, і місто відстояло свою незалежність.
Після передачі Асандром влади Динамії, дочці Фарнака, і її короткого самостійного правління, до влади на Боспорі прийшов Скрибоній. Одружившись з Динамією, він заявив про свої права на боспорський престол. Однак Скрибоній захопив владу без дозволу Риму, і зять Августа Агріппа відрядив на Боспор понтійського царя Полемона І, який мав вигнати Скрибонія і зайняти боспорський престол[930]. Є підстави вважати, що воєнна допомога Полемону І проти Скрибонія була надана Херсонесом, який направив свої війська на Боспор[931]. Щоправда, бойові дії проти Скрибонія розпочати не вдалося, бо його було вбито боспорянами ще до прибуття Полемона з військом [Cass. Dio., IV, 24].
Захопивши боспорський престол, Полемон І почав провадити експансіоністську зовнішню політику. Він підкорив колхів, зруйнував повсталий Танаїс [Strabo., XI, 2, 3]. Внаслідок активної політики Полемона його держава об'єднала у своєму складі землі від Трапезунда на сході до гирла Танаїсу на півночі [Strabo., XI, 2, 18]. Посівши боспорський престол за згодою Риму, Полемон провадив проримську політику, про що, зокрема, свідчить перейменування Пантикапею на Кесарію, а Фанагорії на Агріппію. Це відбилося й на боспорських монетах.
Після загибелі Полемона І і другого правління Динамії (9/8 р. до н. е. — 7/8 р.) боспорський престол зайняв Аспург, який, судячи з епіграфічних пам'яток (КБН, 40), був сином Асандра. З цього часу на Боспорі утвердилася династія Асандра-Аспурга, представники якої правили до римсько-боспорської війни 45—49 рр. Виходячи з офіційної титулатури Аспурга, в період його правління до складу Боспорської держави входили не тільки Пантикапей і Феодосія, а й значні території, де жили варварські племена (сінди, меоти, торети, псеси, танаїти та ін.). Кордони Боспорського царства, мабуть, в цілому збігалися з територією Боспору періоду правління Спартокідів, коли царство переживало розквіт. Причому слід підкреслити, що Аспург здійснив декілька воєнних акцій проти скіфів і таврів, яких, очевидно, було переможено.
Аспургу, як і іншим боспорським царям, було конче необхідно рахуватися з інтересами Риму, який у І ст. мав у Причорномор'ї значні військові сили. Фактично римська адміністрація розглядала Боспор як союзне царство, яке одночасно було важливим форпостом на північно-східних кордонах імперії. Вона надавала боспорським правителям економічну й дипломатичну допомогу, а в разі потреби прямо втручалась у боспорські справи, прикладом чого були події, пов'язані з римсько-боспорською війною.
Так, отримавши 38 р. від Калігули права на боспорський престол, Полемон II[932] з допомогою легата Мезії і херсонеського загону зробив спробу захопити владу в Пантикапеї, але це йому не вдалося або вдалося ненадовго[933]. Після смерті Калігули новий імператор, зважаючи на непопулярність Полемона II, вирішив не загострювати обстановку й затвердив на боспорському престолі Мітридата VIII (39/40—41/42 рр.)[934]. Після утвердження на Боспорському престолі Мітридат VIII послав у Рим свого брата Котіса, щоб він передав дружні почуття нового боспорського царя римській адміністрації [Тас. Ann., XII, 15—19]. Але Котіс зрадив брата, звинувативши його в підступності й бажанні звільнитися від римської залежності. Подібна поведінка Котіса знайшла підтримку. В Римі його було проголошено царем, а для утвердження на престолі Боспору надіслано римські війська.
930
Sherwin-White А. N. Roman Foreign Policy in the East. 168 В. C. — A. D. 1. — London, 1984. — P. 336.
931
Зубарь В. M. Из истории Херсонеса Таврического на рубеже н. э. // ВДИ. — 1987. — № 2. — С. 127.
932
Раніше вважалося, що Полемон II, якому Калігула 38 р. підпорядкував Боспор, туди не потрапив [Cass. Dio., ЫХ, 12, 2]; див.: Цветаева Г. А. Боспор и Рим. — М., 1979. — С. 18. Замість цього Клавдій, який став наступником Калігули, 41 р. надав йому як компенсацію частину Кілікії, а на боспорському престолі утвердився Мітридат VIII [Cass. Dio., LX, 8, 2].
933
Виноградов Ю. Г. Полемон, Херсонес и Рим // БДИ. — 1992. — № 3. — С. 130—140.
934
Анохин В. А. Монетное дело Боспора. — С. 96, 115.