Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба
- Автор: Коллектив авторов, Толочко Пётр Петрович
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Год: Інститут археології НАН України
- ISBN: 966-02-0726-3
- Жанр: История
Электронная книга - «Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба». Краткое содержание книги:
Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією України.
Бойові дії римських військ, які на початку І ст. до н. е. зіткнулися на Дунаї з сарматами, очевидно, не можна розглядати як дії, спрямовані на встановлення панування імперії у Північно-Західному Причорномор'ї. Очевидно, вони відбувалися у тісній згоді з царями одрісів, які формально були незалежними, але потребували певної військової допомоги з боку імперії. Слід підкреслити, що підтримка сусідніх союзних держав мала місце не тільки у Подунав'ї, а й у інших районах імперії, зокрема на Сході.
Нестале становище на Дунаї внаслідок паннонсько-далматійського повстання та бойових дій проти даків призвело до того, що одним з перших заходів нового римського імператора Тіберія (14—37 рр.), який наслідував Августові, була організація провінції Мезія. Невдовзі (44—46 рр.) було створено ще одну провінцію — Фракію, а Добруджа та уся прилегла до Дунаю територія, населена до цього незалежними фракійцями, увійшла до складу провінції Мезія.
Саме ці події мали виняткове значення в подальшій долі населення античних міст Північного Причорномор'я. Перемога на Боспорі Котіса І, якого підтримували римляни, та участь у римсько-боспорській війні (45—49 рр.) військ під командуванням легата провінції Мезія А. Дідія Галла призвели до встановлення тісніших зв'язків між Тірою, Ольвією та Херсонесом, з одного боку, і римською провінційною адміністрацією, з другого. Це давало змогу останній у разі потреби надавати цим античним містам необхідну допомогу. Є всі підстави вважати, що саме у ході римсько-боспорської війни почала складатися система римського воєнно-політичного контролю у Північному Причорномор'ї. Тіра, Ольвія і Херсонес з цього часу підлягали контролю з боку адміністрації провінції Мезія, а союзне Риму Боспорське царство після остаточного утвердження на престолі Котіса І (45/46—62/63 рр.) увійшло до зони, нагляд за якою здійснювався адміністрацією провінції Віфінія-Понт. Таким розмежуванням сфер впливу слід пояснювати ті особливості у взаємовідносинах двох основних регіонів античної цивілізації у Північному Причорномор'ї з Римською імперією, які простежуються протягом перших століть нової ери.
Глава 1
Боспор у другій половині І ст. до н. е. — середині III ст.
У 63 р. до н. е., після успішного повстання Фанагорії проти Мітридата VI Євпатора, його син Фарнак скинув батька з престолу [Pat. Veil., II, 40, 1]. Мітридат VI загинув, а його тіло з багатими подарунками було надіслано Помпею у Синопу. Після цього Фарнак визнав свою повну покірність Риму [App. Mith., 110—111]. В нагороду за зраду батька Помпей оголосив його «другом і союзником римлян» і надав в управління Боспорське царство, крім Фанагорії, яка за антимітридатівські дії одержала права елевтерії й автономії [App. Mith., 113]. Саме в цей час Боспор підпадає під вплив Риму, що дає змогу роки правління Фарнака розглядати як початок римського періоду в його історії.
Захопивши боспорський престол (63—47 рр. до н. е.), Фарнак здійснив низку заходів щодо зміцнення своєї влади. При цьому сепаратизм деяких варварських племен, які намагалися вийти з-під влади царя, жорстоко придушувався [Strabo., XI, 2, 11]. Однак економічне становище Боспору за часів Фарнака було досить складним, про що свідчить брак монетного карбування у початковий період його правління[926].
Покірність Риму, яку Фарнак всіляко підкреслював, була удаваною, він розглядав її як необхідну передумову боротьби за спадщину Мітридата VI. Скориставшись розривом між Цезарем і Помпеєм, він висадився у Малій Азії і зробив спробу повернути під свою владу ті території, які входили раніше до складу Понтійського царства [Cass. Dio., XI, 11, 45]. Фарнак дуже добре використав зовнішньополітичну обстановку, що склалася, і деякі невдачі Риму у 50-х роках І ст. до н. е.[927]. Однак перш ніж розпочати безпосередню боротьбу з Римом, Фарнак захопив Фанагорію і примусив її жителів видати йому заручників [App. Mith., 120].
Рис. 71. Мітридат VI. Перша половина І ст. до н. е.
Вирушаючи у Малу Азію воювати з Римом, він замість себе залишив на Боспорі Асандра, який у 49/48 рр. до н. е. одержав титул архонта[928]. До кінця 48 р. до н. е. завдяки успішним діям Фарнак захопив більшу частину Малої Азії, але в результаті рішучих дій римлян 2 серпня 47 р. до н. е. був розбитий легіонами Цезаря у битві при Зєлє. Саме після цієї перемоги Цезар надіслав у сенат лаконічне повідомлення: «Прийшов, побачив, переміг». Після поразки Фарнак утік на Боспор. З допомогою дружніх йому варварських племен він на деякий час захопив Пантикапей, але в битві з Асандром був убитий. Після цих подій повновладним правителем Боспору став Асандр. Але Цезар не затвердив його на Боспорському престолі й обіцяв царство своєму другові Мітридату Пергамському [App. Mith., 121]. Однак спроба Мітридата Пергамського захопити владу на Боспорі не вдалася, а сам претендент загинув [Cass. Dio., XLII, 48, 4; Strabo., XIII, 4, 3]. Після цих подій на четвертому році свого архонтату у 45—44 рр. до н. е. Асандр став іменуватися царем, але офіційно його права були затверджені лише Августом [Ps. Luc. Mucr., 17][929].
926
Анохин В. А. Монетное дело Боспора. — С. 76—77.
927
Gaidukevic V. F. Das Bospcranische Reiche. — Berlin, 1971. — S. 321.
928
Карышковский П. О., Фролова H. А. К истории правления Асандра на Боспоре // Нумизматические исследования по истории Юго-Восточной Европы. — Кишинев, 1990. — С. 94.
929
м