Твори в 4-х томах. Том 3
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 3». Краткое содержание книги:
ЗА РІЧКОЮ, В ЗАТІНКУ ДЕРЕВ
СТАРИЙ І МОРЕ ОПОВІДАННЯ 50-х РОКІВ
Гомес знав, яку високу політичну посаду займає цей чоловік в Інтернаціональних бригадах, і знав, що йому має бути відомо, де міститься штаб Гольца, і він може послати його туди, проте він не знав, що зробили із цим чоловіком час, розчарування, невдоволення своїми особистими й політичними справами й невситиме честолюбство, і він не знав, що нема нічого небезпечнішого, як звертатися до нього з будь-яким запитанням. Не відаючи всього цього, він ступив уперед, навперейми цьому чоловікові, відсалютував стиснутим кулаком і сказав:
— Товаришу Марті, ми веземо донесення генералові Гольцу. Чи не можете ви сказати нам, де його штаб? Справа дуже нагальна.
Високий, опасистий чоловік повернув голову до Гомеса й пильно оглянув його своїми водявими очима. Навіть тут, на фронті, після їзди у відкритій машині на свіжому повітрі, в його землистому обличчі, освітленому яскравою електричною лампочкою, було щось мертвотне. Здавалося, ніби воно виліплене з того бруду, який буває під пазурами в дуже старого лева.
— Що ви везете, товаришу? — спитав він Гомеса по-іспанському з сильним каталонським акцентом. Його очі зиркнули скоса на Андреса, ковзнули по ньому, потім знову вернулися до Гомеса.
— Донесення генералові Гольцу, яке наказано доставити в його штаб, товаришу Марті.
— Звідки воно, товаришу?
— З фашистського тилу, — сказав Гомес.
Андре Марті простяг руку по пакет та інші папери. Тоді глянув на них і запхав усе в кишеню.
— Заарештувати обох, — сказав він капралові.— Обшукати й привести до мене, тільки-но я пришлю по них.
З пакетом у кишені він увійшов до будинку. Андреса й Гомеса завели до вартівні й почали обшук.
— Що це на нього найшло? — спитав Гомес одного з вартових.
— Estä loco, — сказав вартовий. — Він божевільний.
— Не може бути. Адже він видатний політичний діяч, — мовив Гомес. — Він головний комісар Інтернаціональних бригад.
— Aspesar de eso, estä loco, — сказав капрал. — Все одно він божевільний. Що ви робите у фашистському тилу?
— Цей товариш звідти, він партизан, — відповів Гомес капралові, що обшукував його. — Він везе донесення генералові Гольцу. Ти ж не загуби моїх документів. І гроші, й оцю кулю на нитці. Це моє перше поранення, в Гвадаррамі.
— Не турбуйтеся, — сказав капрал. — Все лежатиме ось у цій шухляді. Чому ви не запитали мене про Гольца?
— Ми хотіли запитати. Я звернувся до вартового, а він покликав тебе.
— Але в цей час підійшов божевільний, і ви його запитали? Його ні про що не можна питати. Він божевільний. Ваш Гольц за три кілометри звідси. Треба поїхати дорогою вгору, а тоді звернути між скелями праворуч у ліс.
— А ти можеш відпустити нас до нього?
— Ні. За це я накладу головою. Я мушу відвести вас до божевільного. Та й пакет ваш у нього.
— Може, ти кому-небудь скажеш про нас?
— Так, — відповів капрал. — Побачу когось із начальства й скажу. Всі знають, що він божевільний.
— А я завжди вважав його за велику людину, — сказав Гомес. — За людину, що уславила Францію.
— Все це, може, й так, — мовив капрал і поклав Андресові руку на плече. — Але він божевільний. У нього манія розстрілювати людей.
— І він їх справді розстрілює?
— Como lo oyes [133]— сказав капрал. — Цей старий стільки народу загубив, більше, ніж бубонна чума. Mat mâs que la peste bubonica. Але він не як ми, він не фашистів убиває. Qué ра. З ним жарти кепські. Mata bichos laios. Він вибирає щось особливе. Троцькістів. Ухильників. Всіляку рідкісну дичину.
Андрес нічого з цього не зрозумів.
— Коли ми були в Ескоріалі, то я навіть не знаю, скількох там повбивали за його наказом, — сказав капрал. — А розстрілювати доводиться нам. Інтербригадівці своїх розстрілювати не хочуть. Особливо французи. Щоб уникнути неприємностей, посилають нас. Ми розстрілювали французів. Розстрілювали бельгійців… Розстрілювали й усіляких інших. Якої тільки національності там не було. Tiene mania de fusilar gente [134]. І все за політичні справи. Він божевільний. Puriiica mâs que el scclvarsân. Таку чистку робить, краще за сальварсан.
— Але ти кому-небудь скажеш про пакет?
— Так, друже. Неодмінно. Я в цих обох бригадах усіх знаю. Вони тут усі бувають. Я навіть росіян знаю, але з них мало хто говорить по-іспанському. Ми не дозволимо цьому божевільному розстрілювати іспанців.
А як бути з пакетом?
— 3 пакетом теж усе владнаємо. Ти не турбуйся, товаришу.
Ми знаємо, як поводитися з цим божевільним. Він тільки для своїх небезпечний. Ми тепер це зрозуміли.
133
Як ти сам чуєш (ісп.).
134
У нього манія розстрілювати людей (ісп.)