Твори в 4-х томах. Том 3
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 3». Краткое содержание книги:
ЗА РІЧКОЮ, В ЗАТІНКУ ДЕРЕВ
СТАРИЙ І МОРЕ ОПОВІДАННЯ 50-х РОКІВ
Але вантажних машин було надто багато, і дати задній хід вони могли б лише тоді, якби офіцер, діставшись до хвоста колони, яка все зростала й зростала, зупинив той ріст. Андрес побачив, як він біжить, спотикаючись, із кишеньковим ліхтариком у руці, галасує й лається, а машини все під'їздили в темряві.
Вартовий на контрольному пункті не повернув їм перепустки. Вартових було двоє, вони ходили з гвинтівками за плечима, й ліхтариками в руках і теж галасували. Той, що взяв перепустку, підбіг до ваговоза із зустрічного потоку й звелів шоферові сказати на наступному контрольному пункті, щоб затримували всі машини, поки не розсотається затор. Потім, усе тримаючи перепустку в руці, вартовий вернувся назад і загорлав на шофера тієї машини, з якої випали ящики.
— Кидай усе і рушай далі, бога ради, бо ми ніколи тут не розплутаємося! — кричав він шоферові.
— У мене диференціал розбитий, — сказав шофер, нахилившись до задніх коліс.
— В бога і в душу твій диференціал. Кажу тобі — рушай!
— 3 розбитим диференціалом нікуди не рушиш, — сказав шофер і знову нахилився.
— Тоді нехай хто-небудь візьме тебе на буксир: адже ж треба врешті прибрати звідси все це лайно.
Шофер дивився спідлоба на вартового, що освітив ліхтариком пом'ятий задок машини.
— Рушай! Рушай! — кричав вартовий, тримаючи перепустку в руді.
— Давай документи, — нагадав йому Гомес. — Мою перепустку. Ми квапимося.
— Забирай свою перепустку до бісової матері,— сказав вартовий і, тицьнувши йому папірця, побіг через дорогу затримувати зустрічну машину.
— Розвернись на перехресті, під'їдь до цієї машини, потягнеш її за собою, — сказав він шоферові.
— Мені наказано…
— На… я на те, що тобі наказано. Роби, що я кажу.
Шофер дав газу, машина поїхала вперед, нікуди не звертаючи, і зникла в куряві.
Гомес звернув позад розбитої машини на вільний тепер правий бік дороги, і Андрес, знову вчепившись у переднє сидіння, побачив, як солдат із контрольного пункту затримує інший ваговоз і каже щось шоферові, який, висунувшись із кабіни, слухає його.
Тепер вони мчали шляхом, підіймаючись усе вище й вище в гори. Колону машин, що рухалася вгору, затримали біля контрольного пункту, і тільки зустрічні машини пролітали й пролітали лівим боком автостради повз їхній мотоцикл, що рівно й швидко виїздив на гору і незабаром наздогнав ту частину колони, яка відірвалася від решти після аварії поблизу контрольного пункту.
Не вмикаючи фари, вони випередили ще чотири панцирники, потім низку вантажних машин із солдатами. Солдати їхали в темряві мовчки, і спочатку АнДрес лише відчував, що вони десь тут, у нього над головою, суцільною масою височать у куряві над бортами машин. Потім їх наздогнала ще одна штабна машина, вона безнастанно сигналила, і фари її то спалахували, то гасли, і, спалахуючи, освітлювали ваговози. Андрес побачив солдатів у сталевих касках, із гвинтівками між коліньми, дула кулеметів дивились угору, в небо, на мить чітко вирізняючись серед нічної пітьми, що знов поглинала їх, тільки-но фари легкової машини гасли. Порівнявшися з одним ваговозом у ту мить, коли фари спалахнули, він побачив у короткому зблиску світла солдатські обличчя, напружені й сумні. Солдати були в сталевих касках, і вони їхали на ваговозах по темній дорозі туди, звідки вони знали це — мав розпочатися наступ, і в темряві солдатські обличчя відбивали потаємні думки, і в коротких зблисках світла солдати були такі, якими їх не побачиш вдень, бо вдень кожному соромно перед іншими — доти, доки почнеться бомбування чи атака, а тоді ніхто вже не думає про те, яке в нього обличчя.
Сидячи позаду Гомеса, що все якось примудрявся держатися попереду штабної машини і випереджав одного ваговоза за одним, Андрес нічого цього не думав про солдатські обличчя. Він думав тільки: «Яка армія! Яке спорядження! Яка вона механізована! Vaya gente! [130] Подивись лишень на цих людей. Ось вона, республіканська армія. Дивися на них. Ваговоз за ваговозом. І в усіх однакова форма. Всі в сталевих касках. Дивися на maquinas, що стирчать із машин, чатуючи на літаки. Дивись, яка в нас армія!»
130
Які люди (ісп.)