Твори в 4-х томах. Том 3
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 3». Краткое содержание книги:
ЗА РІЧКОЮ, В ЗАТІНКУ ДЕРЕВ
СТАРИЙ І МОРЕ ОПОВІДАННЯ 50-х РОКІВ
— Введіть заарештованих, — почувся' голос Андрє Марті.
— Quereis echar un trago? — спитав капрал. — Може, вип'єте по чарочці?
— Що ж, давай.
Капрал дістав із шафки пляшку ганусівки, й Гомес з Андресом випили. Випив і капрал. Він витер губи рукою.
— Vamonos, — сказав він.
Вони вийшли з вартівні, відчуваючи, як пекучий ковток ганусівки зігріває рот, шлунок, серце, і пройшли коридором у кімнату, де за. довжелезним столом, розклавши перед собою карту, держачи в руках червоно-синього олівця, що допомагав йому гратися в полководця, сидів Марті. Для Андреса все це була тільки ще одна зайва затримка. Таких затримок уже багато набралося за сьогоднішню ніч. їх завжди буває забагато. Та якщо в. тебе з документами все гаразд і сумління чисте, то боятися нічого. Закінчується це завжди тим, що тебе відпускають і ти прямуєш далі своєю дорогою. Однак Ingles велів квапитися. Тепер Андрес знав, що не встигне вернутися назад до нападу на нести, але пакет треба було доставити, а цей, що розсівся за столом, поклав його собі в кишеню.
— Станьте сюди, — сказав Марті, не дивлячись на них.
— Товаришу Марті, послухайте, — не стримався Гомес, гнів якого ще підсилила ганусівка. — Сьогодні вночі ми вже раз затрималися через невігластво анархістів. Потім через недбайливість бюрократа-фашиста. А тепер нас затримує зайва недовірливість комуніста.
— Мовчіть, — наказав Марті, не дивлячись на нього. — Ви не на мітингу.
— Товаришу Марті, це дуже нагальна справа, — сказав Гомес. І дуже важлива.
Капрал і солдат з цікавістю спостерігали цю сцену, ніби дибилися п’єсу, бачену вже багато разів, але й досі цікаву.
— Всі справи нагальні,—сказав Марті.— І всі дуже важливі.— Тепер він глянув на них, не випускаючи олівця з рук. — Звідки вам відомо, що Гольц тут? Ви розумієте, що це означає — з’являтися сюди й розпитувати, про генерала перед початком наступу й називати його прізвище? Звідки вам відомо, що цей генерал має бути саме тут?
— Поясни йому сам, — сказав Гомес Андресові.
— Товаришу генерале, — почав Андрес. Андре Марті не виправив цієї помилки щодо його чину. — Цей пакет мені дали по той бік фронту…
— По той бік фронту? — перепитав Марті.— Так, він казав, що ти прийшов із фашистського тилу.
— Товаришу генерале, мені вручив його один Ingles, на ім'я Роберто, він динамітник і прийшов до нас підірвати міст. Розумієте?
— Ну, ну, розповідай. — Марті вимовив слово «розповідай» таким тоном, ніби сказав «бреши», «викручуйся», «вигадуй».
— Так от, товаришу генерале, Ingles звелів мені якомога швидше доставити пакет генералові Гольцу. Він сьогодні розпочинає наступ тут, у горах, і ми просимо тільки одного, щоб нам дозволили якнайшвидше передати пакет, як на те буде ваша ласка, товаришу генерале.
Марті похитав головою. Він дивився на Андреса, але не бачив його.
Гольц, думав він із тим змішаним почуттям страху і тріумфу, яке переймає людину, котра почула, що її конкурент загинув у жахливій автомобільній катастрофі чи що хтось, кого ненавидиш, але щодо порядності кого не маєш сумніву, вчинив розтрату. Щоб Гольц теж був із ними заодне! Щоб Гольц підтримував відверті зв'язки з фашистами! Гольц, якого він знає майже двадцять років. Гольц, який разом з Лукачем захопив тієї зими, в Сибіру, поїзд із золотом. Гольц, який бився з Колчаком, і в Польщі, і на Кавказі, 1 в Китаї, і тут, з першого жовтня. Але він був близький з Тухачевським! Правда, і з Ворошиловим теж. Але й з Тухачевським, і з ким іще? Тут, певна річ, з Карковим. І з Лукачем. А всі угорці — інтригани. Він ненавидів Галля. Гольц ненавидів Галля. Це треба пам'ятати. Затям це. Гольц завжди ненавидів Галля. Зате добре ставився до Путца. Це теж треба пам'ятати. І начальником штабу в нього Дюваль. Бач, що виходить. Ти ж чув, як він називав Копіка дурнем. Отже, ясно. Це факт. А тепер — донесення з фашистського тилу. Дерево буде міцне й ростиме, якщо з нього геть повідтинати гниле гілля. І гнилизна має бути очевидна для всіх, бо її треба знищити. І не хтось інший, а саме Гольц! Щоб Гольц був зрадником! Він знав, що довіряти не можна нікому. Нікому. Й ніколи. Ні дружині. Ні братові. Ні найдавнішому другові. Нікому. Ніколи.
— Виведіть їх, — сказав він вартовим. — І добре пильнуйте.
Капрал перезирнувся з солдатом. Цього разу вистава була нудніша, ніж звичайно.
— Товаришу Марті,— сказав Гомес, — не втрачайте розуму. Вислухайте мене, чесного офіцера й партійця. Пакет треба доставити будь-що. Цей товариш пройшов з ним через фашистські позиції, щоб вручити товаришеві генералові Гольцу.