Пастка на дурнів

— Ти на щось натякаєш? — пригнувшись на своїй койці й пильно заглядаючи Весслові в обличчя, запитав Йоссар’ян, але побачив перед собою лише загадкову маску, на якій ніби мигтіли тіні протилежних емоцій.

— І-і-хі-хі-хік! — запирхав Вессл. — Я все ніяк не можу тобі розповісти, чому та здоровезна діваха лупила мене туфлею по голові. Ти ж не хочеш мене слухати!

— Я слухаю.

— А ти попросишся до мене в літак?

— Щоб покупатися з тобою у відкритому морі? — розсміявся Йоссар’ян і похитав головою.

Вессла дійсно, коли чутки про повторне бомбардування Болоньї справдилися, знову підбили, і він змушений був приводнитися в морі. На одному моторі Вессл уміло посадив свого літака на неспокійні, гнані вітром, розгойдані хвилі, над якими войовниче громадилися чорні грозові хмари. Він забарився в літаку і тому опинився сам-один на аварійному плотику, який віднесло вбік від іншого плоту, де примостилася решта екіпажу. Невдовзі рятувальний катер, що ледве добувся до них крізь вітер та пелену дощу, прийняв усіх на борт, тільки Вессла між ними не було. Коли екіпаж повернувся на базу, настала вже ніч. Про Вессла ж — ні слуху, ні духу.

— Не турбуйтеся, хлопці,— запевняв Малюк Семпсон, кутаючись у грубезну ковдру й плащ-дощовик, на який він розжився на рятувальнім катері.— Його вже, напевне, підібрали, якщо, звичайно, він не потонув, бо шторм розгойдало добрячий. Але тривав шторм недовго. Б’юсь об заклад — Вессл об’явиться з хвилини на хвилину.

Йоссар’ян пошкандибав до намету й запалив грубку, щоб, коли з хвилини на хвилину з’явиться Вессл, зустріти його затишком і теплом. Грубка працювала бездоганно, яскраве й потужне полум’я легко регулювалось форсункою з краником — Вессл, одначе, встиг усе налагодити. З неба сіяв дрібний дощик, глухо барабанячи по намету, по деревах, по сирій землі. Йоссар’ян розігрів для Вессла банку з консервованим супом, та час минав, і він з’їв суп сам. Потім він зварив для Вессла кілька яєць і теж з’їв їх сам. А тоді з’їв усю порцію сиру «чеддер» із сухого пайка.