Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

Путін схвалив двокомпонентний підхід до «вирішення української проблеми». Першим компонентом мали бути переговори (що матеріалізувалися у Мінських домовленостях), покликані представити його як миротворця і запобігти передачі Україні західного оборонного озброєння. Другий компонент — це те, що представники Парламентської асамблеї Ради Європи назвали гібридною анексією». «Після незаконної анексії Криму повзуча гібридна анексія окупованих районів на Донбасі є неприйнятною з точки зору міжнародного права», — заявили доповідачі ПАРЄ після відвідин сходу України навесні 2016 року[1144]. Цілі обох цих компонентів є такими ж суперечливими, як і цілі Росії, яких президенти Єльцин і Путін прагнули досягти завдяки замороженим конфліктам у Придністров’ї, Південній Осетії та Абхазії. Російські лідери, публічно оголошуючи про намір реінтегрувати постраждалі від війни терени відповідно з Молдовою, Грузією (до 2008 року) й Україною та відновити їхню територіальну цілісність, водночас перетворили зони заморожених конфліктів на сателітні Росії квазідержавні утворення.

Після підписання перших Мінських угод Путін встановив цілковите домінування Росії над економікою, фінансами та сферою безпеки окупованих районів Донбасу — всупереч документам, які сам погодив. Він трансформував угруповання «ДНР» і «ЛНР» на фіктивні військово-адміністративні структури, на 70–90% залежні від російського фінансування. Нахабні подвійні стандарти Путіна легко зауважити завдяки хронології подій: менш ніж за три з половиною місяці після укладення перших Мінських угод у Москві було утворено де-факто «тіньовий уряд» для управління загарбаною частиною Донбасу, а лише за два місяці після підписання угоди «Мінськ-2» Росія запровадила на цих територіях рубль як основний засіб розрахунків. Російську готівку щомісяця доправляють на три вузлові залізничні станції Донбасу броньованими потягами[1145]. Факт асигнування Росією коштів на виплату пенсій, соціальних виплат і заробітної плати «державних службовців» на окупованій території підтвердив колабораціоніст Олександр Ходаковський, який зазнав невдачі в боротьбі за лідерство в «ДНР»[1146]. За підрахунками німецького видання “Bild”, річний обсяг субсидування Кремлем окупованих територій Донбасу (не рахуючи власне воєнних витрат) наближається до мільярда євро або 0,6% видатків державного бюджету Росії.