Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

В Україні при аналізі питання про жертви постає низка проблем. По-перше, у військовослужбовців були відсутні армійські жетони[1127]. По-друге, внаслідок масованого використання ракет системи «Град» тіла солдатів зазнають цілковитого знищення, що вкрай ускладнює їхнє розпізнавання. Третім чинником є відсутність бази даних українських солдатів. Четвертий чинник полягав у тому, що лабораторії аналізу ДНК, підпорядковані різним українським міністерствам, до жовтня 2014 року не було інтегровано до єдиної національної бази даних. Нарешті, ще одним чинником була «офіційна байдужність та некомпетентність» у ставленні до родичів загиблих, для яких життя складається з «розшуків, страждань, обіцянок, виправдань, відмовок»[1128]. Мати, яка протягом десяти місяців безуспішно шукала сина, зниклого під Іловайськом, говорила про ставлення держави: «Нічого не змінюється, ніхто не бере на себе відповідальність»[1129]. Українська громадська ініціатива «Чорний тюльпан» розшукує і повертає рідним рештки загиблих солдатів без державної допомоги, витрачаючи на кожне своє відрядження $3000, отриманих завдяки добровільним пожертвам.

Бракує і точних цифр втрат місцевих маріонеток Кремля та націоналістів-добровольців із РФ, які до літа 2014 року зазнали високих втрат, зокрема через те, що були погано навчені й споряджені неналежним чином. На відміну від загиблих військовослужбовців Збройних сил РФ, чиї тіла перевозили на батьківщину як «вантаж-200», рештки російських націоналістів навряд чи транспортували до Росії — імовірніше, їх ховали в безіменних могилах на Донбасі[1130]. Через мізерну повагу до людського життя дуже небагатьох загиблих російських націоналістів і маріонеток було поховано офіційно.