Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет
- Автор: Кузьо Тарас
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: ДУХ I ЛIТЕРА
- ISBN: 978-966-378-622-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: История
Электронная книга - «Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет». Краткое содержание книги:
Вишколені в Росії терористичні групи покликані реалізувати кілька завдань, що вкладаються у стратегію гібридної війни проти України:
1. Залякування населення, провокування паніки й дестабілізації в регіонах за допомогою підриву залізничних колій і адмінбудівель, невеликих за масштабами атак на військово-промислові підприємства, вибухів бомб на урочистостях з нагоди річниць завершення війни з нацизмом та проголошення незалежності України, у центрах військового вербування та навчальних закладах Національної гвардії.
2. Збір розвідданих про переміщення українських Збройних сил і підрозділів Національної гвардії. Терористи змішуються із цивільним населенням, виконуючи роль коригувальників для артилерії російських маріонеток і ракетних атак проти українських сил. Зловмисників затримували при шпигуванні за стратегічними пунктами, скажімо, портом Маріуполя, де вони планували майбутні теракта.
3. Створення підпільних друкарень для публікації проросійських листівок і газет, що пропагують ідеологію «Новоросії» та ворожість до проєвропейських «фашистів».
4. Проникнення до підрозділів української Національної гвардії для збору інсайдерської інформації про їхню дислокацію, переваги і слабкості та воєнні плани.
Своїми діями в Україні Росія порушила Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму, схвалену резолюцією Генасамблеї ООН у 1999 році[1120]. Є безліч доказів того, що Росія забезпечує навчання та військову підтримку для своїх маріонеток і терористичних угруповань в Україні. Використання російського спецназу навесні 2014 року для започаткування насильницьких протестів, масоване постачання Москвою високотехнологічної зброї бойовикам (включно із завезенням самохідного зенітно-ракетного комплексу «Бук», яким було знищено малайзійський цивільний “Boeing 777” рейсу MH17) та підготовка терористичних груп дають підстави для класифікації Росії як держави-спонсора тероризму.
Незалежна британська мережа дослідників “Bellingcat” встановила, що ракету, яка поцілила в малайзійський авіалайнер, було запущено з установки «Бук» під номером 332, приписаної до 53-ї російської зенітно-ракетної бригади в Курську[1121]. Система «Бук» укомплектована екіпажем із чотирьох осіб, пересувається на гусеничному ходу, включає в себе радарну систему спостереження та пускову установку з чотирма ракетами. Установка «Бук» здатна збивати літаки навіть на більшій висоті, ніж та, яку мав літак рейсу MH17. Складна система обслуговування «Буку» практично виключає його використання російськими маріонетками: запуск ракети мусив здійснювати російський військовий екіпаж[1122]. У травні 2016 року родичі загиблих пасажирів рейсу MH17 подали до Європейського суду з прав людини позов проти Росії, а у вересні того ж року голландські слідчі органи оприлюднили звіт, який покладає відповідальність за злочин на військових Збройних сил РФ.
«Бук», яким було знищено авіалайнер, наприкінці червня 2014 року прибув із Курська до Донецька та Сніжного. Одразу після трагедії він вирушив назад до Росії через Луганськ, причому одна з чотирьох його ракет була відсутня. Дослідники “Bellingcat” написали: «Ми хочемо сказати сім’ям постраждалих, що за це відповідальна Росія, ба навіть більше, членів цього підрозділу можна притягнути до відповідальності». “Bellingcat” поклав провину за терористичну атаку на Путіна та офіцерів російської армії, які наказали перевезти «Бук» до України[1123].
У Брюсселі та Вашингтоні бракує політичної волі визнати Росію державою-спонсором тероризму, а «ДНР» і «ЛНР» — «терористичними організаціями». Отримавши такий статус, Росія, подібно до Ірану, Судану чи Сирії, не змогла б стати учасницею мирних переговорів у Мінську.
РОСІЙСЬКІ ВТРАТИ В HЕОГОЛОШЕНІЙ ВІЙНІ
Перш ніж вести мову про втрати від війни, слід коротко охарактеризувати культурне середовище Росії, для правителів якої людське життя традиційно не важило нічого. За радянських часів люди слугували «сировиною» для досягнення вищих цілей[1124]. Після колапсу комунізму «марнотратне ставлення до індивіда панувало в посткомуністичній Росії, і це відображалося на індивідуальних долях»[1125]. Байдужість російської влади до прагнення близьких дізнатися про долю членів своєї родини підтвердилася як упродовж Чеченських воєн, так і під час конфлікту на Донбасі[1126]. В останньому випадку ставлення українських чиновників далеко не завжди відрізнялося у кращий бік.
1120
Taras Kuzio. ‘Ukraine Reignites: Why Russia Should Be Added to the State Sponsors of Terrorism List’, Foreign Affairs, 25 January 2015.
1121
‘The Lost Digit: Buk 3x2’, Bellingcat (May 2016).
1122
Amy Knight. ‘Flight MH17: Will Russia Get Away with It?’, The New York Review of Books, 19 November 2014.
1123
‘MH17: Origins of the Separatists’ Buk’, Bellingcat Investigation Team (November 2014).
1124
David Satter. Darkness at Dawn: The Rise of the Russian Criminal State (New Haven, CT: Yale University Press, 2003): 204.
1125
Satter. Darkness at Dawn: 204.
1126
Satter. Darkness at Dawn: 210–18.