Слідопит, або Суходільне море
- Автор: Купер Джеймс Фенимор
- Серия: Пенталогія про Шкіряну Панчоху #3
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Переводчик: Ілько Корунець
- Жанр: Вестерны
Электронная книга - «Слідопит, або Суходільне море». Краткое содержание книги:
Роса зі свого високого спостережного пункту не виявила нічого: темрява була й справді така густа, що крізь неї майже нічого не було видно. Зате важко навіть описати почуття Мейбл, коли їй раптом здалося, ніби вона почула, як хтось обережно натиснув на двері. Боячись, аби часом це не був хтось інший, і в той же час палаючи бажанням подати Чингачгукові хоч якийсь знак, що вона тут, Мейбл спробувала тремтливим голосом тихенько заспівати. У блокгаузі, однак, стояла така глибока тиша, що ці несміливі звуки долетіли до Роси, і та не гаючись почала злазити вниз. За мить почувся і легенький стукіт у двері знадвору. Мейбл розгубилася: часу втрачати далі було нікуди, і надія остаточно переборола страх. Тремтячими руками вона стала витягати засуви. Згори вже долітало шаркотіння мокасинів Роси, а вона витягла тільки перший засув. Другого вона висунула, вже коли індіянка була на середині драбини.
— Ти що робити!— сердито крикнула вона.— Тікати? Навіжена... тікати з блокгауз? Блокгауз — добре.
Й обидві схопилися за останній засув, який легко висунувся б, якби сила чиїхось плечей знадвору не затиснула його в скобах. І тут обидві зчепилися, хоча ні тій, ні іншій не хотілося вдаватися до сили. Роса, напевне, таки взяла б гору, коли б другий, ще дужчий від першого поштовх не вирвав засув зі скоб, у яких він ледь тримався. Двері розчинилися, і в отворі з’явилася чорна чоловіча постать. Обидві жінки кинулися до драбини, немовби однаково злякавшись того, що трапилося. А незнайомець, увійшовши, взяв спершу на всі засуви двері й потім, надзвичайно уважно оглянувши нижнє приміщення, обережно поліз нагору. Роса, коли смеркло, позатуляла всі бійниці другого поверху й засвітила свічку. Й тепер у її тьмяному мигтінні обидві жінки, забившись у куток, стояли й очікували появи незнайомця, чиї обережні й досить повільні кроки було виразно чути на драбині. Важко навіть сказати, котра з двох була більше вражена, коли у незнайомцеві, який постав перед ними, вони раптом упізнали Слідопита.
— Слава богу! — вигукнула Мейбл, і в її голові блиснула думка, що з такою залогою блокгауз тепер буде недоступний.— О, Слідопите! А що трапилося з моїм батечком?
— Сержант допоки живий-здоровий і здобув перемогу, ну, а як воно далі буде і чим усе це скінчиться,— людині знати не дано. А то хто там, чи не дружина Гострої Стріли скулилася в кутку?
— Не дорікайте їй так суворо, Слідопите! Я завдячую їй своїм життям і тим, що я тепер у безпеці... Але розказуйте, як там батьків загін і чому ви повернулися самі, а я вам розповім про всі ті жахи, які відбулися на острові за час вашої відсутності.
— Можете обмежитися й кількома словами, Мейбл, бо кому в печінках сидять бузувірства індіян, тому не треба довго пояснювати суть справи. Що ж до експедиції, то вона, як ми й сподівалися, пройшла успішно, тому що там вів розвідку Змій, і коли ми прибули, то він розказав нам усе, що ми бажали знати... Ми влаштували французам засідку, напали на три їхні човни, вибили з них екіпажі, а потім, згідно з наказом, відвели ці човни у найглибше місце протоки й там затопили, отож дикунам Горішньої Канади скрутно доведеться цієї зими: у них тепер не буде стільки пороху й куль, скільки хотілося б мати добрим мисливцям і воїнам для бойових операцій. Ми не втратили жодної душі, нікого з наших навіть не дряпнуло. Не думаю, щоб і ворог зазнав відчутних втрат у живій силі. Одне слово, Мейбл, це була саме така операція, які любить Ланді: ворогові завдано великих матеріальних втрат, самі ж ми не зазнали жодних.
— Ах, Слідопите! Боюся, що коли майор Данкен довідається все до кінця про ті сумні події, що відбулися тут, він ще пошкодує, що затіяв усе це!
— Я знаю, знаю, що ви маєте на увазі; але дайте мені доказати, й тоді ви краще все це зрозумієте. Так от, одразу ж по успішному завершенні операції сержант послав мене та Змія на пірогах уперед, щоб ми повідомили вас про наші справи, а сам із загоном пливе за нами на двох великих човнах, й оскільки вони важкі, то їх слід чекати тут не раніше як завтра вранці. Ми розійшлися з Чингачгуком сьогодні до обід, домовившись, що він піде одними протоками, а я — іншими, щоб допевнитися, чи вільна дорога. Відтоді я його більше не бачив.
Тепер Мейбл розповіла Слідопитові про те, як вона виявила могіканина, й висловила надію, що він прийде ще до блокгауза.