Рукопис, знайдений у Сараґосі

— І хоча я лиш мимовільно посприяв цьому вбивству, — додав він, — але воно лежить тягарем на моїй совісті, тому я вирішив відправитися в паломництво до святого Якова Компостельського, а може, й далі, аби тільки дістати якомога більше відпущень гріхів.

Від того дня, коли мій чоловік зробив мені це визнання, в нашому домі почали діятися різні дивовижні випадки. Корнадесу щоночі являлася якась страшна мара, непокоячи й без того розтривожену совість. Нещасні дублони завжди з’являлися без запрошення. Часом у темряві чувся понурий голос: «Повертаю тобі твоїх сто дублонів», — після чого чувся дзенькіт, наче хтось рахував гроші.

Одного вечора служниця побачили в кутку миску, наповнену дублонами, засунула туди руку, але знайшла тільки купу сухого листя, яке й принесла нам разом із мискою.

Наступного вечора мій чоловік, проходячи кімнатою, скупо освітленою місячними променями, побачив у кутку людську голову в мідниці; перелякавшись, він утік з кімнати, прибіг до мене й усе розказав. Я пішла туди сама й знайшла дерев’яну голову від його перуки, яку випадково поставили в мідницю для гоління. Не маючи бажання сперечатися з ним, а водночас прагнучи зберегти в ньому той постійний неспокій, я почала жахливо кричати й запевнила його, що також бачила криваву й страшну голову.

Відтоді та голові являлася майже всім мешканцям нашого дому й настільки жахала мого чоловіка, що я боялася за його розум. Мабуть, зайвим буде говорити тобі, що всі ті випадки були справою моїх рук. Граф де Пенья Флор був усього лиш вигадкою, створеною для того, щоб непокоїти Корнадеса й позбавити його давнішого блаженства. Судові чиновники, як і фехтувальники, були слугами герцоґа Аркоса, який одразу після шлюбу повернувся до Саламанки.