Мене називають Червоний

— Я думаю, він досі не знайшов убивцю твого батька, однак мені велів передати, що вивів душогуба на чисту воду.

— Чи вертатися мені до нього?

Я не встигла відповісти, як озвався свекор Шекюре, що вже давно дочитав листа:

— Скажи Карі-челебі, що я — не мій син, тож не можу взяти на себе відповідальність і віддати йому невістку.

— Ти про якого сина? — запитала я м'яким, але в'їдливим голосочком.

— Про Хасана, — відповів він і засоромився, адже був дуже ґречним чоловіком, — а мій старший син вже повертається з Персії, на те є свідки.

— Де ж Хасан? — запитала я і проковтнула дві ложки юшки, яку насипала мені Шекюре.

— Він пішов збирати своїх людей на митниці Емінлік, секретарів і хамалів, — якось по-дитячому відповів старий, як добра й глупа людина, що ніколи тобі не збреше. — До речі, цієї ночі після вчорашнього заколоту прибічників Ерзурумійця вулиці повсюди патрулюють яничари.

— Ми не зустріли жодного яничара, — промовила я, прямуючи до дверей.

— То таке твоє останнє слово?

Я запитувала свекра, щоб залякати його, однак Шекюре чудово розуміла, що питання моє спрямоване до неї. Чи вона справді така спантеличена, чи щось приховує? Може, чекає на повернення Хасана з його людьми? Та навіть ця нерішучість Шекюре мені подобалася.

— Ми не хочемо до Кари, — сміливо запротестував Шевкет, — і ти теж сюди більше не приходь, товстухо!

— А хто ж тоді приноситиме твоїй мамі помережані укривала, подушечки, розшиті квітами й птахами, які вона любить, червоні сорочки, що тобі до вподоби? — запитала я і поклала свій клунок посеред кімнати. — Беріть, розв'язуйте, дивіться, а я повернуся і заберу, вдягайте, що хочете, що хочете приміряйте, перекроюйте, перешивайте.

Виходила я пригнічена, сум переймав до глибини: я ще ніколи не бачила очі Шекюре такими повними сліз. Не встигла я й звикнути до холоду, як на розгрузлій дорозі мене зупинив Кара з шаблею в руці.

— Хасана вдома немає, — промовила до нього я, — мабуть, пішов на базар купити вина, щоб відсвяткувати повернення Шекюре. Або ж невдовзі появиться тут зі своїми посіпаками: таке почула там. А він — божевільний, тож доведеться вам битися.

— Що сказала Шекюре?

— її свекор відмовивсь віддавати невістку. Але ж ти переживаєш не за нього, а за Шекюре. Якщо запитуєш про неї, то я тобі відповім: твоя жінка вкрай розгублена; вона повернулася до них, бо зрозуміла, що інакше на кілька ночей залишиться сама, віч-на-віч зі своїми жахами, адже від смерті батька минуло всього два дні. Її переслідував страх перед убивцею й лякали погрози з боку Хасана, а тут від тебе навіть вістки немає. Окрім того, їй донесли, що ти причетний до смерті її батька… Проте немає й найменших ознак того, що повертається колишній чоловік Шекюре. Хоча в Хасанову брехню, здається, вірять і його батько, й Шевкет… Шекюре збирається повернутися до тебе, але з умовами.