Мене називають Червоний

Він простяг мені листа, якого щойно написав:

— На, віднесеш у дім і передаси Хасанові чи його батькові.

— А Шекюре ти нічого не написав? — запитала я, беручи листа.

— Якщо напишу їй окремо, то та мужва приревнує її ще дужче, — відповів Кара. — Скажи Шекюре, що я знайшов мерзенного вбивцю її батька.

— Справді?

— Ти скажи!

Татарина, який досі схлипував і завивав, я вилаяла і змусила замовкнути.

— Не забувай, що я зробила для тебе! — кинула йому, а сама подумала: не відчепляться вони просто так від мене — це все затягнеться надовго.

І чого я стромила свого носа туди, куди не треба? Два роки тому в Едірнекапи вже вбили таку саму перекупку, перед тим відрізавши їй вуха, — дівчина, чиї послання вона передавала, вийшла заміж за якогось іншого типа. Моя бабця завжди застерігала мене, що турки відправляють людей на той світ ні за що. Мені раптом страшенно захотілося сочевичної чорби, якою зараз удома ласує мій Несімчик. Може, дременути звідси? — спало мені на думку. Але там має бути Шекюре, — напоумила я себе й почвалала до будинку. Водночас мене аж розпирало від цікавості.

— Продаю шовк із Китаю на святкове вбрання!

Бліде світло, яке пробивалося крізь щілини віконниць, заблимало. Двері відчинилися. Ввічливий батько Хасана запросив мене всередину, де було дуже тепло, як у помешканнях багатіїв. Шекюре з дітьми сиділа за вечерею; побачивши мене в сяйві світильника, вона підвелася.

— Шекюре, — звернулася я до неї, — прийшов твій чоловік.

— Котрий саме?

— Другий. Він з озброєними людьми оточив будинок. Вони налаштовані на бійку з Хасаном.

— Хасана немає вдома, — відповів її шляхетний свекор.

— О Аллаху, це диво! — зраділа я. — На, візьми й прочитай, дізнаємося, що там, — сказала я і, наче гордий посол падишаха, який виконує його жорстоку волю, простягла свекрові листа Кари.

Поки свекор читав листа, Шекюре запросила мене до столу.

— Естер, — сказала вона, — ходи, я насиплю тобі сочевичної чорби, зігрієшся.

— Я її не люблю, — відмовилася спершу я. Мені не сподобалося, що вона говорить так, наче претендує на господиню в цьому домі. Проте, здогадавшись, що Шекюре хоче побути зі мною наодинці, я взяла ложку й потьопала за нею.

— Передай Карі, що все так сталося через Шевкета, — прошепотіла вона. — Вчора ми з Орханом прочекали його цілісіньку ніч, постійно боячись, що нагряне вбивця. Орхан до ранку трусився від страху. Мої діти — покинуті самі на себе. Яка мати піде проти своїх дітей? Окрім того, до мене дійшла звістка, що Кара не повертається додому, бо його піддали тортурам і визнали причетним до вбивства тата.

— Хіба, коли вбили батька, Кара не був з тобою?

— Естер, — заблагала моя красуня, широко розплющивши свої карі очі, — хоч би там що, допоможи мені.