Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
— Ні, не я. Мені немає чим дорікнути. Але ви правильно зауважили. Це може стати проблемою для інших. Я завжди закликав колег дотримуватися професійних стандартів етичної поведінки як член Державної комісії з медичної етики та голова спеціальної комісії з професійної етики для психоаналітиків. Тож моє становище делікатне: моя поведінка не тільки повинна бути бездоганною, але й має видаватися такою. — Маршал сильно спітнів і дістав носовичок, аби витерти чоло. — Прошу, зрозумійте мене… це реальність, а не параноя… У мене чимало суперників і ворогів — тих, хто радо вхопиться за можливість неправильно витлумачити мою поведінку… тих, хто з неабияким задоволенням спостерігатиме за моїм падінням.
— Отже, — мовила Керол, піднявши очі від своїх нотаток, — запитаю знову: ви певні, що не порушували правил, які регулюють фінансові відносини між психотерапевтом і пацієнтом?
Маршал припинив витирати чоло і здивовано витріщився на Керол. Очевидно, вона добре знається на таких справах.
— Гм, поза сумнівом, якби можна було повернутися в минуле, я б волів поводитися інакше. Треба було чітко дотримуватися правил, як я завжди робив. Шкодую, що не сказав йому, що я ніколи не інвестую спільно зі своїми пацієнтами чи колишніми пацієнтами. А тепер я, мабуть, уперше усвідомив, що всі ці правила захищають не тільки пацієнта, але й психотерапевта.
— А суперники і вороги, про яких ви згадували, вони… Ви гадаєте, на них слід зважати?
— Я не певен, що розумію, про що ви… гм… авжеж, я маю реальних суперників. І, як я вже казав, я хвилююся… ні, не те… мені конче потрібно зберегти це в таємниці… заради моєї практики і професійної репутації. Отже, моя відповідь «так»: я хочу, аби ця неприємна ситуація не набула розголосу. Але чому вас передусім цікавить саме цей аспект?
— Бо ваше прохання про повну конфіденційність значно звужує коло доступних нам засобів, — мовила Керол. Що більше ви хочете зберегти все в таємниці, то менш агресивно ми можемо поводитися. Я поясню, про що йдеться, вже за кілька хвилин. Та є ще одна причина, через яку мене цікавить саме цей аспект — вона не така очевидна, але може вас зацікавити. Це швидше щось на кшталт теорії. Прошу пробачити мені мою зухвалість, лікарю Стрейдер, зараз я говоритиму про психологію, але дозвольте пояснити, як зазвичай поводяться професійні шахраї. Шахрай залучає жертву до махінації; ставши її частиною, жертва відчуває, що поводиться так само, як і шахрай, — нечесно. А тому ця людина стає… як це зазвичай називають?.. співучасником злочину. Вона починає мислити по-іншому, відкидає обачність та проникливість, що їй притаманні. Крім того, відчуваючи себе «конспіратором» (хоча б на йоту), ця людина не звертатиметься по допомогу до надійних фінансових консультантів, хоча за інших умов саме так і вчинила б. З тієї ж причини жертва шахраїв не вдаватиметься до активного переслідування своїх кривдників, зокрема і в суді.
— Для жертви то не проблема, — зауважив Маршал. — Я хочу знайти і розіп’яти цього мерзотника. І байдуже, що доведеться для цього зробити.
— Це суперечить вашим словам, які я щойно почула, лікарю Стрейдер. Ви сказали: конфіденційність понад усе. Запитайте себе: ви готові брати участь у відкритому судовому засіданні?
Маршал сидів мовчки, похиливши голову.
— Пробачте, лікарю Стрейдер, але я маю звернути на це вашу увагу. Я в жодному разі не хочу вас засмутити, бо знаю, що зараз це вам аж ніяк не потрібно. Але треба рухатися далі. Маємо проаналізувати кожну деталь цієї справи. Зважаючи на те, що ви мені розповіли, можна зробити висновок, що Пітер Макондо — професіонал. Він робив це раніше й навряд чи залишає сліди. Для початку розкажіть, чи проводили ви власне дослідження. Ви можете назвати людей, про яких він говорив із вами?
Маршал пригадав свої розмови з Емілем, Роско Річардсоном та ректором Університету Мехіко, а також марні спроби зв’язатися з Адріаною та Пітером. Він показав Керол факс, що його отримав уранці від клубу «Pacific Union». То була копія факсового повідомлення від клубу «Baur au Lac» у Цюриху, де зазначалося, що вони не знають, хто такий Пітер Макондо. Авжеж, представники підтвердили, що факс було відправлено з їхнього клубу (на фірмовому бланку і з факсового апарата, що стояв у бібліотеці), але водночас наголосили, що будь-який член клубу, гість, колишній гість чи навіть гість із сусіднього готелю міг зайти до клубу, взяти бланк та скористатися факсом.