Квітка кохання

Ті діди, що гроші мають, То старими не бувають. 25.12.1990 р. ЛИТВИНУ-ДЕПУТАТУ Я не такий розумний, як Литвин, І так як він, я говорить не вмію, І хоч не пив таких, як він, я вин, Зате людей жалів я і жалію. 19.9.2010 р. ГРАМОТНА ФІГНЯ Поетесі Галині Харчук І дні, і ночі я не спала, З пальця все віршики смоктала, І стільки їх я насмоктала, Що і сама горбата стала. Ти вслухайсь в ті слова коряві, У ті закручені, нудні, Вони настільки кучеряві, Що аж не віриться мені. Чи хоч задумалась ти, сестро, Для кого пишеш ці вірші? Кому потрібні ті шедеври, В яких ні думки, ні душі? Не всіх поетів люди люблять, І я також не всіх ціню, Бо жаль мені отих щасливців, Які читають ту фігню! 19.9.2010 р. ВЕРБИЧКИ-ЧАРІВНИЧКИ Стоять вербички-чарівнички, Схиливши віти на плече, А листя, в золото одіте, Немов вогнем, мене пече. 18.9.2010 р. БОЖИЙ ПОДАРУНОК Ви, як завжди, чарівні і нарядні, Що аж очей не можу відірвать, Та як погляну я на ті наряди – Не можу ні зігнутись, ані встать... Бо сукні кращої від теї, Яку вам Бог подарував, То, якщо чесно вам признатись, В житті я кращої не знав. 13.12.1988 р. У ВОРЗЕЛІ НА КУРОРТІ На курорті у бабусі, Як автобус став, Лікар: – Як відпочивалось?– В бабці запитав. Бабка ж тут категорично, Вмить зробила міну: – Не сподобався ніскільки Ваш курорт в цю зміну. – Може, вас в їдальні нашій Кепсько годували? – Слава Богу, кому мало Тому добавляли. – То, можливо, не возили Кінофільми файні? – Дуже вдячна, особливо, За ті... сексуальні. – Тож, чи в нас дерев у обмаль, Чи не ті осики, Чи ж дівчата не співали В клубі під музики? – І музики верещали Під ті дикі крики, І у всіх світились стегна... Аж ревли осики. – Чим же ви не задовільні?– Той набравсь відваги. – Бо на мене не звертали Мужики уваги... – Але ж ви уже старенька,– Й глянув їй на рожу… – Та яка ж бо я старенька, Яж лежать... ще можу? 27.12.1988 р. СОБАЧА ШКОЛА – Ти чому, – до Гриця мати, Став, як ворон, каркать? – Думав, в школі вчать співати, А там – учать гавкать. ДИВО В ЛІСІ Дві берізки у тайзі На одній стоять нозі. Так бідняги нализались, Що ледь-ледь з землі піднялись. Ще й хіхікають: Ой-ой – Клен повзе, немов герой. П’яний ясен на виду Вткнувся носом в лободу; Ну а біленький бузок Десь забився у садок І під пісеньку хрущів Визирає з-під кущів. – Що за диво, що за «біс», Що кричать всі на весь ліс? Кажуть, навіть ожина Нализалась так вина, Що задерла в небо ноги І лежить серед дороги. А красунечка-калина, Як засватана дівчина, Підняла свою спідничку І попленталась в водичку. От так диво-дивина! Хто їм стільки дав вина? Чому всі так стали пить, Ніби день лишилось жить? 21.07.1984 р. ПІДУ В ПРОФКОМ Піду в профком і подивлюся Кому там премії дають? Бо хочу взнать, – до Олі Нюся, – Кого іще крім нас ї...ть? 15.12.1988 р. ЗА ГРУДАШКИ За грудашки, що в Наташки, Хоч сьогодні в «рукопашний». 15.12.1988 р. НА КАЛИНУ ПОДИВИВСЯ На калину подивився Й на дівчину повалився… – Так тобі, ото, і треба, Щоб не лазив, де не треба. 15.12.1988 р. ЗАКОХАНИЙ БАНДИТ Моєю не була і знаю, що не будеш, А навкруги шумлять, цвітуть сади. І кожен раз утомлені сусіди Приходять, щоб напитися води. В тебе сім’я і ваші спільні діти, На всіх одна і радість, і біда. Чи ж можу я чужі зривати квіти, Й чи матиму на їх колись права? Так, я люблю, та що з того кохання І про яку любов з бандитом говорить, Що вліз в чужу сім’ю, принісши всім страждання, Хіба такого зможеш полюбить? 8.1.1983 р.