Сильмариліон
- Автор: Толкин Джон Рональд Руэл
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: АСТРОЛЯБІЯ
- ISBN: 978-966-8657-24-5
- Переводчик: Катерина Оніщук
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Сильмариліон». Краткое содержание книги:
Ця книга — легендарна провісниця Володаря Перстенів — пропонує нам цілісну міфологічну історію майстерно вифантазуваного, але такого реалістичного світу Середзем’я. Стрункий і взаємопов’язаний кодекс, у якому йдеться про епічну боротьбу між добром і злом, становлять окремі твори: Айнуліндале — міф про Творення світу, про виникнення Зла та причини Падіння; Валаквента — картина ієрархії божественних сил, зображення їхньої вдачі та ролі у Творінні; Квента Сильмариліон — історія повстання Феанора та його роду проти богів, вигнання повстанців із Валінору та їхнє повернення до Середзем’я, а також безнадійної, незважаючи на жертовну мужність, війни з великим Ворогом за Сильмарили — досконалі коштовності, що їх виготовив Феанор, а викрав Морґот; Акаллабет розповідає про падіння великого острівного королівства Нуменор наприкінці Другої Епохи, а сказання Про Перстені Влади подає короткий огляд величних подій Третьої Епохи, насамперед — перебіг Війни за Перстень.
Ірмо, молодший, — повелитель видінь і снів. У Лоріені, на валарській землі, ростуть сади його, і то — найчарівніше місце у світі, заселене багатьма духами. Дружина його — Есте Ніжна — цілителька ран і втоми. Вбрання її — сіре, дар її — спочинок. Удень Есте не ходить, а спить на острові, в затіненому деревами озері Лореллін. У водограях Ірмо й Есте мешканці Валінору черпають оновлення; і навіть валари часто приходять до Лоріену і знаходять там спокій і полегкість од вагот Арди.
Ніенна, сестра феантурів, могутніша за Есте і мешкає самотиною. Вона знайома з горем і оплакує кожну рану, яку Мелкор завдає Арді. Так сильно тужила ця валіе в час творення Музики, що пісня її стала жалобним плачем раніше, ніж закінчилася Музика, і звук ридання вплівся у наспіви Світу ще до його початку. Проте оплакує вона чуже горе; тому ті, хто чує її голосіння, вчаться жалості та стійкості в надії. Чертоги Ніенни — на заході Заходу, на рубежах світу; нечасто буває вона в місті Валімар, де всі радісні, а охочіше заходить до чертогів Мандоса, що поблизу від її власних; і всі ті, хто чекає в Мандосі, волають до неї: вона-бо примножує духовну силу та обертає горе на мудрість. З вікон дому Ніенни видно позасвіття.
Найсильнішим і найславетнішим завдяки своїм подвигам є Тулкас, якого ще звуть Асталдо — Відважний. Він останній прийшов на Арду, щоби допомогти валарам у перших битвах із Мелкором. Він тішиться боротьбою та змаганнями на силу; не їздить верхи, бо й так може випередити будь-яку рухому істоту, і не знає втоми. Волосся та борода Тулкаса — золоті, тіло — рум’яне, а руки — то зброя його. Він мало дбає про минуле та майбутнє, з нього нікчемний порадник, але зате вірний друг. Дружина його — Несса, сестра Ороме, — така сама гнучка та бистронога. Оленів любить вона, і тварини ті щоразу, коли Несса буває в нетрях, ідуть слідом за нею; проте вона заввиграшки переганяє їх, метка, як стріла, з вітром у косах. Танці — ось утіха Несси, і вона витанцьовує у Валімарі на луках, зелень яких ніколи не в’яне.
Ороме — могутній володар. Хоча він і не такий дужий, як Тулкас, зате страшніший у гніві; бо Тулкас завжди сміється: коли змагається, коли воює, і навіть в обличчя Мелкора сміявся він під час битв, які відбулися ще до народження ельфів. Ороме любив терени Середзем’я і полишив їх неохоче, та все ж пішов у Валінор; але потім, у давнину, частенько переходив через гори на схід і повертався зі своїм воїнством до земних пагорбів і рівнин. Ороме — мисливець на потвор і лютих звірюк — тішиться кіньми та гончаками; любить усі дерева, за що названо його Алдароном (Тауроном — синдарською мовою) — Володарем Лісів. Кінь його, білий на сонці й зі сріблястим полиском уночі, зветься Нагар. Великий ріг його, гук якого нагадує схід ясно-червоного Сонця чи прямовисну блискавицю, що розтинає хмари, зветься Валарома. Звучніше від ріжків решти воїнства линув голос Валароми в лісах, що їх виростила Яванна у Валінорі; бо там Ороме тренував свій народ і звірів, аби ті навчилися переслідувати лихих Мелкорових створінь. Дружина Ороме — Вана, Вічно Юна; молодша сестра Яванни. Коли вона проходить, усі квіти проростають, а тільки погляне на них — розкриваються; всі птахи піснями вітають її прихід.
Отакі імена валарів і валіер, і тут зі слів елдарів, котрі бачили їх в Амані, коротко описано їхні портрети. Проте, хоч якими прегарними та шляхетними були ті подоби, в яких валари постали перед Дітьми Ілуватара, то був лише покров їхніх справжніх краси та сили. І якщо тут розказано мало з того, про що колись відали елдари, то це «мало» — ніщо порівняно зі справжнім їхнім буттям, яке сягає країв та епох, що нам їх годі уявити. Дев’ятеро їх було, найшанованіших і наймогутніших, але один відійшов, отож зосталося Вісім — аратарів, Високих Духів Арди: Манве та Варда, Улмо, Яванна й Ауле, Мандос, Ніенна й Ороме. Хоча Манве і вважають їхнім Королем і він відповідає за них перед Еру, аратари всі однаково могутні та стоять незрівнянно вище за інших: за валарів і маярів, за решту духів, яких Ілуватар послав у Еа.
ПРО МАЯРІВ
Разом із валарами прийшли інші духи — нижчого рівня, чиє буття також розпочалося ще перед Світом. Духи ці — маяри, підданці валарів, їхні слуги та помічники. Число їхнє ельфам не відоме, і лише декотрим дано ймення в окремих мовах Дітей Ілуватара; бо в Середзем’ї, напротивагу до Аману, маяри рідко з’являлись у подобах, видимих для ельфів і людей.
Головними серед маярів Валінору, чиї імена згадано в історіях Прадавніх Часів, є Ілмаре (служниця Варди) й Еонве (прапороносець і оповісник Манве; на Арді Еонве не мав рівних у мистецтві володіння зброєю). Проте найвідомішими для Дітей Ілуватара є Оссе й Уінен.