Чаклун та сфера. Темна вежа IV

Вона зиркнула через усю кімнату, туди, де, зіщулившись, сидів і спостерігав за нею кіт Чахлик. Зазвичай він одпочивав у каміні (схоже, йому подобалася прохолода повітряних потоків, що вирували у комині), та відколи хазяйка підпалила йому шкуру, Чахлик надавав перевагу стосу дров. І, зважаючи на Реїн настрій, мудро чинив.

— Скажи спасибі, що я взагалі тебе не прибила, паскудний ти потрох, — пробурчала стара.

Вона повернулася до кристала і знову почала робити над ним паси, але в кулі лише вирувало рожеве полум’я, а зображення не з’являлося. Зрештою Рея підвелася, пошкутильгала до дверей, розчахнула їх і визирнула в нічне небо. Місяць уже збільшився наполовину, і на його яскравій поверхні чітко проступав Мисливець. Увесь потік брудної лайки, який Рея не наважувалася вилити на кристал (хтозна, яка істота там, усередині, а раптом вона образиться?), дістався місяцеві. Відьма двічі вгатила кістлявим кулаком об одвірок, видобуваючи з пам’яті всі прокльони, які тільки могла згадати, навіть ті, якими обмінюються діти на гральному майданчику. Вперше в житті вона так лютувала. Вона віддала дівчиську наказ, а те чомусь не послухалося. Сучка заслуговувала на смерть за те, що насмілилася повстати проти Реї з Коосу.

— Але не одразу, — прошепотіла стара. — Спершу її мають виваляти в пилюці, потім обдзюрити так, щоб пилюка стала багнюкою й розмастилася по всьому її білявому волоссю. Щоб її принижували… били… обпльовували…

Вона знову вгамселила кулаком об двері, цього разу розбивши кісточки до крові. Та виною всьому було не лише те, що дівчина не скорилася наказові. Існувала ще одна проблема, пов’язана з першою, проте набагато серйозніша: тепер Рея була надто засмучена і могла користуватися кристалом лише в рідкісні не прогнозовані моменти. Вона знала, що паси руками й заклинання безсилі. Слова й жести були лише способом сконцентрувати силу волі. Кристал реагував тільки на це — силу волі й зосереджену думку. А тепер, через ту шльондру та її малолітнього коханця Рея була надто розлючена, щоб зосередитися й розсіяти рожевий туман, що вирував у кристалі. Вона не могла нічого бачити, бо лютувала.

— Як зробити все так, як було раніше? — запитала Рея в примарної фігури на місячній поверхні. — Скажи мені! Скажи! — Але Мисливець мовчав. І зрештою Рея побрела назад у хижу, облизуючи скривавлені кісточки.

Помітивши, що вона повернулася, Чахлик забився у заснований павутинням куток між дровами і комином.