Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
— У цьому світі також мешкають нащадки МакКоїв? — запитала Маріка і знову роззирнулася довкола, немов сподівалася, що просто зараз із трави вигулькнуть її далекі родичі.
— На жаль, ні, — розчарував її Смирнов. І, не чекаючи на Марічине прохання, почав свою розповідь: — Цей світ відкрив Альпін Гіґс, чия мати була дочкою троюрідної сестри прадіда Конора МакКоя по чоловічій лінії. Спершу Альпіну пощастило, він потрапив сюди без будь-яких пригод, зберігши при собі й перстень, і потрібні для спорудження порталу камені… Гмм. Я гадаю, що у вашого предка справи пішли не так гладко, раз він не повернувся в Норвік?
— Справи пішли кепсько, — підтвердила Маріка. — І перстень, і камені він втратив.
— Можливо, в цьому було його щастя. Бартоломео Колонна не врахував психології МакКоїв, що звикли покладатися на свої вроджені здібності, а не на всілякі амулети. Альпін Гіґс спорудив портал і налаштував на нього вільну грань кристалу — проте налаштував трохи не так, як слід, а так, як йому самому було зручно. В результаті, повернувшись додому і знов опинившись під дією Заборони, він не зміг відновити зв’язок зі своїм новим порталом.
— А навіщо він узагалі роз’єднував портали? Я б цього не робила.
— Він хотів розповісти про свою знахідку іншим родичам, — пояснив Смирнов. — Перстень давав йому доступ ще до чотирьох порталів МакКоїв, зокрема й до норвікського. А потім Альпін виявив, що не може відкрити свій новий портал. Він вирушив на пошуки Бартоломео Колонни і зник безвісти разом з перснем. Ми досі не знаємо, що з ним сталося; можливо, його хтось убив і пограбував, а може, він просто захворів і помер у дорозі. Ми знайшли перстень лише одинадцять років тому і зуміли відкрити портал, що його Альпін спорудив у стіні печери. Нам ще неабияк пощастило, що він працював. За тисячу років у печері сталися численні обвали, проте ділянка стіни з порталом лишилася неушкодженою.
— Тисяча років? — перепитала Маріка. — Час тут іде ще швидше, ніж у вас?
— Приблизно в одну цілу і шість десятих рази. Або в три рази швидше, ніж у вашому світі.
Цієї миті з великої будівлі вийшли чоловік та жінка в робочих комбінезонах. Чоловік щось голосно гукнув їм, а жінка просто помахала рукою. Потім вони сіли у джип і, об’їхавши пагорок, попрямували в бік пасовиська.
— Це Бланш і Поль, — сказав Смирнов. — Подружжя. Вони мешкають тут постійно, а в нашому світі їх уже понад п’ять років вважають загиблими. Зараз вони поїхали в рибальське селище, щоб обміняти залізний ніж на кількадесят кілограмів свіжої риби. Поки ми не маємо нагальної потреби в тутешніх харчах — але з прицілом на майбутнє налагодили мінову торгівлю з місцевими мешканцями.
— Тут неподалік море?
— Тут довкола море. Це великий острів, розташований осторонь торгівельних шляхів; за площею він лише трохи менший за Корсику. Тут мешкають здебільшого мирні землероби, скотарі та рибалки, а населення центральної частини острова також займається полюванням. Цивілізація на Альпії ще не вийшла з бронзової доби, туземці мають нас за жерців могутніх богів і ставляться до нас з великою пошаною. Нам вдалося налагодити з ними гарні стосунки, ми навіть залучили їх для побудови цього анґару — звичайно, лише як підсобних працівників. Усю найскладнішу та найважчу роботу виконала спеціальна техніка.
— А скільки вас загалом? — поцікавилася Маріка.
— Наші погляди повною мірою поділяють близько сотні Послідовників, часом ми вдаємося до їхньої підтримки, хоч і не розкриваємо їм факту існування організованої групи еволюціоністів, яка наразі складається з чотирнадцяти осіб — а разом з Полем та Бланш нас шістнадцять. Після виявлення Альпії ми не ризикували залучати нових прибічників і обходилися власними силами.
— Ясно, — сказала Маріка, марно намагаючись приховати своє розчарування. Попервах зі слів Смирнова вона вирішила, що еволюціоністи — дуже впливова група серед Послідовників.
Відчувши зміну її настрою, місіс Волш зауважила:
— Троє з нас, зокрема Алекс, є членами Курії. Ще один еволюціоніст має всі шанси стати новим Куратором Північної Європи, коли… — вона зам’ялася, і Маріка зрозуміла чому: від Кейта їй було відомо, що цю посаду обіймає Ґордон Волш, -…коли теперішній піде у відставку. Впродовж останнього року ми стримували Курію від жорстких заходів стосовно вас, впливали на Старшого Куратора, щоб він не давав санкції на захоплення Аліси, а після зникнення Кейта і Джейн один з нас, Еміліо Родріґес, повернув слідство таким чином, щоб відвести від вас усі підозри.
— О-о, — здивовано протягла Маріка. — А з Кейтової розповіді я зрозуміла, що Куратор Родріґес є прибічником жорсткої лінії.