Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

Наприкінці березня Амундсен міг спокійно дивитися в майбутнє. На трьох складах полюсної траси розміщено понад три тонни харчових продуктів і спорядження. Собачі упряжки за короткий час пройшли понад півтори тисячі кілометрів.

Амундсен не тільки забезпечив склади продовольством, але й подбав про те, щоб кожен з них було видно здалеку і легко можна було знайти. Уже після першої розвідки він упевнився, що можна пройти мимо складу, не помітивши його. Отож він звелів через кожен кілометр забити в сніг довгі бамбукові тички з прапорами вгорі — по десять штук на захід і схід від складу — і пронумерувати їх.

— Якщо натрапимо хоча б на одну з них, одразу знатимемо, в якому напрямку і на якій відстані від нас склад. Харч у цій пустелі — перемога, — пояснював він своїм товаришам.

За кожним протягом рубанка тоненькі поскручувані стружки сипалися на підлогу, вкриваючи її золотистим шаром. Спина Бйоланда ритмічно згиналась і розгиналась, він не спинявся навіть на хвилину, щоб відпочити. Бйоланд не відчував, як краплі поту спливали з його лоба по щоках і шиї за комір грубого матроського светра.

— Олаве, а ці полози не слабкуваті, не дуже вутлі? — почув він за спиною голос Амундсена.

Не випускаючи рубанка з міцних затверділих рук, Бйоланд з полегкістю випростався, і його постать заповнила собою тісне приміщення.

— Думаю, що ні! Одні сани вже готові, капітане. Хансен обплів ремінцями всі стики, по-ескімоському, як він каже. Можете не сумніватися. Сани будуть ще міцніші, а вага зменшиться з сімдесяти п'яти кілограмів до п'ятдесяти трьох.

Очі Амундсена заблищали.

— Кожен заощаджений кілограм дасть нам можливість узяти більше провіанту, а…

— Знаю, знаю, — перебив його Бйоланд. — Учора навантажили на них для проби десять ящиків пемікану, разом понад півтонни, і зіпхнули вниз з двометрової висоти. Вони добряче торохнулись об лід, але нічого не зламалося і кріплення не ослабло. За ці сани я відповідаю головою.

— Оце я розумію! — сказав довірливо Амундсен, проводячи долонею по гладенько виструганій поверхні полоза, зробленого з горіхового дерева. — Найкращий тесляр не посоромився б такої роботи. Ти сподобався мені з першого погляду там, у Холменколлені на трампліні, коли встановив світовий рекорд. Однак я тоді не знав, що ти майстер і в теслярському ділі.

— Таких лиж, які роблю я, ви не знайдете в усій Норвегії, та що я кажу, в цілому світі, — сміючись хвалився Бйоланд. Він хотів іще щось додати, але Амундсен уже зник за ковдрою, якою був завішений вхід до коридора.

У привезеному з Норвегії збірному будиночку, що мав усього лише вісім метрів уздовж і чотири впоперек, ледве розмістилась кухня — королівство Ліндстрьома, а решта площі була відведена під кімнату, яка правила одночасно за спальню, їдальню й наукову лабораторію. На щастя, в снігу і кризі вдалося досить легко видовбати невеликі гроти й коридори. Прямо з дверей будинку, не виходячи надвір, можна було дістатися до складів і майстерень, в яких протягом довгих зимових місяців кипіла робота.